Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського:
Високо діва єст вознесенна,
Глубоко яко бяше смиренна.
Цей поет не лише сягав версифікаційної шляхетної винахідливості, а й урізноманітнював А. в., випробовуючи невичерпні можливості української (книжної) мови на теренах поезії, давав йому відповідні терміни. Крім щойно наведеного “раку словного”,. він створював також “рак прекословний”, в якому слова, читаючись навпаки, виражали протилежний зміст; “чотириграннистий”, де слова читалися повздовж і впоперек віршового тексту. В сучасній поезії А. в. зустрічається рідко (М.
Мірошниченко, А. Мойсієнко та ін.).