|  | 

Аналіз (критика) роману “Сад Гетсиманський” Івана Багряного

Роман “Сад Гетсиманський” оснований на фактах майже дворічного перебування автора під слідством в харківських тюрмах. За біблійною легендою Гетсиманський сад – місце передсмертних мук, молитов Ісуса Христа, місце зради. Тихий, гарний сад, який став душевною опорою для Христа, є разючим контрастом до жахливої дійсності, в якій страждає і якій мужньо протистоїть молодий інженер-авіаконструктор Андрій Чумак. Обставини, в яких перебуває герой, – незвичайні, ситуації напружені, в душах героїв багато сум’яття, розпачу і зневіри. Проте всупереч усьому Андрій перемагає, витримує тортури й допити, знаходить у собі сили зберегти людську гідність.

Андрія та інших дітей коваля не розчавлює тоталітарний прес – ситуація скоріше бажана, аніж дійсна. В ній передано непереможну віру автора в незнищенність свого народу. Така оптимістична кінцівка і така провідна ідея “Саду Гетси-манського”. Окрім основної проблеми, у цьому творі Іван Багряний також художньо досліджує проблеми любові й ненависті, вірності та зради, батьків і дітей, віри та безнадії, збереження роду, родини.

Всі вони показані’традиційно для народного сприймання – з гуманістичних традицій. Показуючи трагедію української інтелігенції, Багряний не проймається зневагою до інших націй, а навпаки, проймається болями “населення” всіх камер (росіян, євреїв, німців, вірмен, поляків). До того ж він зображує одного з найжорстокіших Слідчих, українця за походженням, представника славного козацького роду Донця, милосердного наглядача Мельника, який виявився катом, що під час розстрілів добиває ломиком тих, кого не взяла куля.

Поряд з негативними образами представників режиму автор показав образ єврейського юнака Давида, який “не розколовся”, витримав усі тортури – і вийшов з катівні живим. Роман містить чимало публіцистичних відступів, роздумів, які підкреслюють провідну ідею, авторську позицію. Вони знижують художню вартість твору, але є прикметною рисою індивідуального стилю письменника. Західні дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до “кошмарного гротеску” (гумор серед відчаю, оптимізм – серед трагедії).

Юзеф Лободовський твердить, що “Сад Гетсиманський” перевищує силою вислову все, що дотепер було написано на цю тему, та є виразним свідченням глибокого гуманізму автора, який знаходить людські прикмети навіть у найозвіріліших типів.




Аналіз (критика) роману “Сад Гетсиманський” Івана Багряного
Обратная связь: Email