|  | 

Анатолій Дімаров. Розповідь про письменника. “Блакитна дитина” (скорочено). Автобіографічна повість (перша частина тетралогії “На коні й під конем”). Морально-етична проблематика твору

УРОК 61

Тема. Анатолій Дімаров. Розповідь про письменника. “Блакитна дитина” (скорочено). Автобіографічна повість (перша частина тетралогії “На коні й під конем”).

Морально-етична проблематика твору.

Мета. Ознайомити учнів з біографією письменника, знати зміст повісті, визначати і коментувати головні проблеми твору; розвивати зв’язне мовлення учнів; виховувати любов до рідного слова.

Обладнання: портрет письменника, книга “На коні і під конем”.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу. (На дошці – Портрет А. Дімарова).

1. Слово вчителя.

Творчість А. А. Дімарова, лауреата Державної премії імені Т. Г. Шевченка, посідає одне з чільних місць в українській літературі XX століття. Блискучий майстер слова, тонкий стиліст, людина з величезним почуттям гумору, якого порівняти можна хіба що з Остапом Вишнею. Твори, присвячені Великій Вітчизняній війні, свідком і учасником якої випало бути авторові, а також повісті й романи про життя сучасників митця у передвоєнні та повоєнні роки викликали гарячий інтерес і захоплення читачів.

Вони в різний час отримали високу оцінку літературознавців і критиків.

Народився майбутній письменник 5 травня 1922 року на хуторі Гараськи у сім’ї споконвічного хлібороба Андроника Федоровича Гарасюти. Мати – дочка священика, одержала добре виховання, закінчила єпархіальне училище, готувалася стати вчителькою. Добрий і побожний батько виховував своїх дітей у праці, в дусі народної моралі, шанобливого ставлення до старших, до природи, народних звичаїв і обрядів.

2. Робота з підручником. Опрацювання статті про життя і творчість А. Дімарова.

3. “Цікаві сторінки”. (Підготовлені заздалегідь повідомлення учнів про життя і творчість письменника).

1-ий Учень. У Гарасют на подвір’ї росла велика груша, яка щороку рясно родила. Батько любив усіх частувати солодкими плодами.

Взимку на груші з’являлися кільця ковбас. Ось як про це згадує сам письменник: “… Заносив (батько) до хати з морозу та й клав важкі кільця на стіл. Пам’ятаю, я щоразу просився, щоб мене раніше збудили, – так хотілося побачити, як оті ковбаси звисають на груші. І татусь одного разу вивів мене в глибокий, мало не з головою, сніг та й поставив під грушею:

– А подивись, може, не всі ще зірвав. Я глянув угору і прямо над головою, на гілці найнижчій, побачив позолочене вранішнім сонцем кільце ковбаси.

– Он вона, он! – закричав я щосили.

– Ти диви, ковбаса! – здивувався татусь. – Як же це я прогавив?.. Ну, якщо ти побачив, то тобі й зривати.

Підхопив мене на руки, підніс високо вгору, я простягнув обидві руки і зірвав важке кільце ковбаси. Притискав щосили ковбасу до грудей, боячись впустити її в сніг.

Що то був за час, коли навіть груші родили ковбаси!..”

То був час достатку, віками усталеної хліборобської праці, коли кожен, хто працював, мав хліб і до хліба.

2-й Учень.

– Все змінилося в сім’ї Андроника Гарасюти, коли прийшла радянська влада. Під час примусової колективізації батько відмовився усуспільнювати нажите тяжкою працею майно. І для того, щоб родина уникла виселення до Сибіру, був змушений покинути дружину й синів і переховуватися без паспорта. Марія Олексіївна з синами виїхала з рідних місць.

А хлопчики одержали нові метрики, де були записані дівоче прізвище матері – Дімарова і нові імена по батькові – Андрійовичі. Розлука з синами була болючим випробуванням для Андроника Гарасюти, а вже як набідувалася мати, можна лише уявити. Одного разу батько не витримав, провідав свою сім’ю, назвавшись далеким родичем перед іншими людьми.

Забрав з собою Анатолія, але потім, зрозумівши, що синові біля нього бути небезпечно, відправив його назад до матері. Дав у дорогу відерце меду, шматок хліба, кусень сала і лист для матері, якого та зберігала аж до війни.

3-й учень.

– Письменницький хист виявився в А. Дімарова ще з середніх класів: здібний хлопець писав і вірші, і прозу. Перед війною Анатолій закінчив середню школу. Потім була війна, поранення, нові випробування.

Після звільнення з армії Дімаров улаштувався на роботу в газеті, вступив до Літературного інституту в Москві. На цей час припадає початок його творчої діяльності, публікація першого твору (книжка “Гості з Волині”).

Згодом були надруковані інші твори (“Дві Марії”, “Волинські легенди”, “Син капітана”, “Док”, “Ідол”, “Зінське щеня”, “Самосуд” та ін.).

А. Дімаров дуже любить подорожувати, побував на найбільших гірських масивах світу. Нещодавно митець написав “Поему про камінь”, в якій описав свої багатолітні мандри.

4. Коментар до назви повісті і змісту частин.

А) Назва першої частини – “Через місточок” має притчевий характер. А. Дімаров починає твір з притчі про місточок над урвищем: чим більше набирала людина необхідного для життя, тим вужчим ставав місточок. “Я теж стою над таким урвищем, і по той бік – прожиті мною роки. 1 доки не щез місточок моєї пам’яті, буду ходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа”.

У першій частині нанизується ряд яскравих епізодів раннього дитинства Толі (розповідь про п’ятилітнього хлопчика і його дворічного братика Сергійка починається з 1927 p.).

Б) Друга частина “Блакитна дитина” – названа іронічно. Автор говорить, що, наводячи як приклад його зразкову поведінку в дитячі роки, дружина таким чином намагалася виховувати їхнього сина. Ось він і вирішив написати правду про янгола, “блакитну дитину”, що “коли б залетіла багато-багато років тому в наш п’ятий “Б” клас, вона не вирвалася б звідти живцем. А якщо і вирвалася б, то з обдертими крилами. І найбільше отого блакитного пір’я, звичайно ж, лишилося б у моїх жменях!”

У “Блакитній дитині” саме цю частину ми будемо скорочено вивчати, в якій розгортаються непрості будні Толі-школяра, його змужніння і моральне зростання, пізнання правди і кривди життя.

В) Оскільки в селах у ті часи здебільшого функціонували семирічки, для завершення навчання необхідно було їхати до містечок. Так сталося із Толиком. Його навчання, духовне зростання художньо відтворені у третій частині повісті “Маскулінум, фемінінум, нойтрум” (чоловічий, жіночий, середній рід З нім. мови).

Г) Служба в армії, нелегкі будні молодого бійця, загартування тіла й духу розгортаються перед читачем у заключній, четвертій частині книги, яка має назву військової команди – “Ать-два”.

Г) Нарешті фінал твору розгортає перед нами страшний початок Великої Вітчизняної війни, її перші дні й тижні. Автобіографізм цієї частини тетралогії, що має назву “Замість епілогу. Граната”, особливо очевидний.

Життєвий досвід, духовне зростання, що день у день формували особистість, дозволили Толикові втриматися “на коні” на крутому зламі історії рідної землі, вистояти і перемогти фашизм. Приборкання норовливого коня своєї долі стало можливим лише завдяки тим морально-етичним і духовним засадам, на яких виховувалося покоління: працелюбність, чесність, здатність до співпереживання, відповідальність, людяність.

5. Робота над текстом твору.

– Українська література не багата на високохудожні гумористичні твори. Виняток становлять повісті В. Нестайка, Я. Стельмаха і, звичайно, А. Дімарова. Ось уже кілька поколінь зачитуються книжкою “На коні і під конем”, що вийшла у світ 1982 року.

Перша частина тетралогії “Через місточок” вийшла друком ще у 1957 році, “Блакитна дитина” – у 1968 році. Саме цю частину ми вивчаємо з вами у 7 класі.

А) Метод “Повільне читання” (вибір епізодів, фрагментів з тексту, які є відповідями на поставлені вчителем запитання):

– Чим одразу захоплює початок повісті А. Дімарова “Блакитна дитина”?

– Зачитавши вступ повісті за ролями, висловіть свою думку, чи старше покоління в дитинстві справді було кращим за вас.

– Чи дорослі лише з виховною метою намагаються в очах дітей виглядати взірцевими людьми?

– Зачитайте виразно фрагмент про випадок із яблуками з чужого саду. Як ви особисто поставилися б до дівчинки, подібної до Олі Чровжової? Чому?

– Мовчки прочитайте уривок, у якому розповідається про пустощі Толі (випадок з жабеням на язиці). Чим повчальний цей епізод?

– Прочитайте повільно ліричний вступ від слів: “Батьки наші були скупими на ласку” до слів: “… нелаяні діти” і поясніть його значення у творі.

III. Підсумок уроку. Рефлексія (“Незакінчене речення”).

– Складіть план подальших дій.

1. Для мене на сьогоднішньому уроці найважливішим було…

2. Ці знання мені потрібні будуть для…

3. Найцікавішим на уроці було…

4. Я б хотів дізнатися на наступному уроці про…

IV. Домашнє завдання.

Дочитати повість, скласти хронологічну таблицю життєвого і творчого шляху А. Дімарова.




Анатолій Дімаров. Розповідь про письменника. “Блакитна дитина” (скорочено). Автобіографічна повість (перша частина тетралогії “На коні й під конем”). Морально-етична проблематика твору