АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст.
Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича.
Твір є типовою пам’яткою українського літературного бароко.
Літ.: Українська поезія: Кінець XVI – початок XVII ст. К., 1978; Українська поезія XVII століття (перша полонина): Антологія. К., 1988.
О. Хоменко