|  | 

АНДРІЄВИЧ РОМАН

АНДРІЄВИЧ РОМАН (рр. нар. і см. невід.) – поет і драматург 20 – 50-х років XIX ст.

Біографічні відомості про письменника дуже скупі. Народився на Полтавщині, служив у російській армії, після виходу у відставку до кінця своїх днів жив у Переяславі.

Лірична поезія Р. Андрієвича має романтичну забарвленість. У віршах, написаних українською (“Чуже не своє”) і російською (“Гаданье”) мовами, йдеться про переживання особистості, яка не може знайти своє місце в світі несправедливості. Низка віршів присвячена життю, побуту, звичаям кримських татар, їхньому минулому (“Хан-Сарай”, “Сарай”, “Мечеть”, “Мавзолей”, “Госка”), Р. Андрієвич був одним з перших українських поетів, які відтворили життя народів Кавказу, природу цього гірського краю (“Воспоминание о Кавказе”), Мотиви згаданих віршів дають змогу припустити, що їх автор побував у Криму й на Кавказі.

У 1831 р. на сторінках “Нового живописца общества и литературы” (додатку до газети “Московский телеграф”) було надруковано під криптонімом Т. М. комедію Р. Андрієвича “Побут Малоросії в першу половину XVIII століття”. За традицією того часу назва п’єси, ремарки та імена дійових осіб подавалися російською мовою, текст – українською. Впадає в око невідповідність між назвою твору і її змістом: у комедії йдеться про побут українського провінційного панства наприкінці XVIII та в перші десятиріччя XIX ст., про те нове, що з’явилося в житті козацької старшини колишньої Гетьманщини після її урівнення в правах з великоросійським дворянством, зокрема про “усвідомлення” українським панством свого нового місця в суспільстві.

Тому пізніше комедія дістала назву “Пан Сюсюрченко”.

Заможний хуторянин Провінціаленко бездумно запроваджує в своїй хаті атрибути побуту московського дворянства: наказує вирядити дворового кріпака у відповідний одяг і поставити біля воріт, змушує столяра облишити роботу й негайно будувати будку при в’їзді в садибу, бо так “потребує жить світлим панам”. Викликають сміх перейменування своїх дочок у “Натушу”, “Присушу”, “Домушу”, розпорядження називати їх “медузелями”, а себе “папою”, мазати чоботи не олією чи салом, як досі велося, а “вапсою”, яку він придбав у Москві “на десять рублів”. У погоні за великопанською модою Провінціаленко втрачає рештки здорового глузду. У захопленні від баченого в Москві хоче відрізати дочкам коси, наказує їм “червониш щоки”, “натиратися крохмальком”, переймати дворянські манери. У кульмінаційній сцені автор виразно й дотепно розкриває тупість і розумову обмеженість новоспеченого пана.

Сусід відверто обізвав Провінціаленка дурнем, вдало порівняв його зі свинею: “Каплоуху хоть родзинками корми, а вона все-таки каплоуха”.

Життєва вірогідність зображених постатей, влучна соціальна спрямованість сміху, маса побутових подробиць, стельове розмаїття мови – характеристичні ознаки цієї комедії. П’єса доповнює яскраву картину української просвітительської драматургії, засвідчуючи народження в ній жанру побутової драми з виразним соціальним спрямуванням.

Літ.: Шубравський В. Українська драматургія першої половини XIX століття // Українська драматургія першої половини XIX століття: Маловідомі п’єси. К., 1958; Лобас П., Шубравський В. Роман Андрієвич – поет і драматург І І Рад. літературознавство. 1972. № 11; Хропко П. П. Українська драматургія першої половини XIX ст. К., 1972; Калениченко Н. Л. Українська література XIX ст.: Напрями, течії. К., 1977; Гончар О. І. Просвітительський реалізм в українській літературі: Жанри та стилі.

К., 1989.

П. Хропко

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Твір на тему: АНДРІЄВИЧ РОМАН




АНДРІЄВИЧ РОМАН
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email