Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Коленого холодного чи голодного баба наділяла вузликом. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним.
А вона кожного вузликом наділяла. Як насняться мені сни чорнющі – Прийде Корупчиха, розв’яже вузлик, Як насняться мені сни солодкі з калиною, Прийде Корупчиха, зав’яже їх у вузлик. Дуже журиться баба Корупчиха в могилі, Руки їй склали, не може зв’язати вузлика.
Я не вірю у скатерки-самобранки, вірю у вузлики баби Корупчихи. Сам їх розв’язував і зав’язав їх навіки у пам’яті. А Корупчиха білою хустиною запиналася, Вузлика під шию ніколи не зав’язувала, А сховали її у позиченій хустці, Бо свої вона у вузлики пов’язала…