|  | 

БАЛАДИ – БАЛАДИ І ЛІРИЧНІ ПІСНІ

4.1.1. Походження і розвиток балад. 4.1.2.

Жанрові особливості та ідейне спрямування балад. Відмінне і спільне з іншими жанрами фольклору. 4.1.3. Класифікація балад.

Родинно-побутові балади, образи, поетичний стиль. 4.1.4. Пісні – балади про татарсько-турецьку неволю, образи, поетична мова. 4.1.5.Народна балада в художній літературі.

4.1.6. Вивчення балад у загальноосвітній школі. 4.1.1. Походження і розвиток балад Балада належить до найскладніших фольклорних жанрів.

Появу балади відносять до Середньовіччя. Провансальці називали даний жанр танцювальною піснею, французи характеризували баладу як ліричний вірш, англійці – як сюжетні поеми ліро-епічного характеру. У ХІХ ст. в Росії, Україні, за визначенням М. Максимовича, М. Костомарова, таким словом називали літературні та народнопісенні твори. На сьогодні існує кілька визначень балади.

Пропонуємо одне з них: балади – невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний ліро-епічний твір, в якому відображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті. Корені балади – в календарно – і родинно-обрядовій пісенності. Найдавніший запис балади знаходимо в рукописній книзі чеського фольклориста Яна Благослава “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш”. Найпродуктивнішим періодом баладотворення вважають ХV-ХVІІ ст.

З ХІХ ст. балади публікуються у багатьох збірниках українського фольклору. Грунтовно досліджував балади І. Франко (“Жіноча неволя в руських піснях народних”, 1883), наукові розвідки цьому жанру усної народної творчості присвятили О. Потебня, Ф. Колесса, К. Квітка та ін. Національні сюжети, символи й образи балад знайшли відображення у творчості Т. Г. Шевченка (“Тополя”, “Причинна”, “Утоплена”, “Катерина” тощо). Широко використовували баладну традицію поети початку ХХ ст. (П.

Карманський “Українська балада”, М. Вороний “Бондарівна”, В. Еллан “Балада про любов” тощо. Найповніше видання “Балади” у серії “Народна творчість” було здійснено у 1987 році. Фольклорист О. Дей опублікував “Каталог українських народних балад”. 4.1.2.

Жанрові особливості балад У фольклористиці виділяють такі жанрові ознаки балади: зачин – звертання до персонажа, раптове повідомлення про незвичайні пригоди, драматичні колізії, трагічні випадки, що справляють сильне емоційне враження на читача. Ліричний елемент подається у поєднанні з епічним. Наявні естетичне відображення дійсності, романтична піднесеність, елементи фантастики, метаморфози-перетворення, персоніфікація рослин і явищ природи, моралізаторство – повчальний потенціал у вигляді кари або запізнілого каяття злочинців.

Розповідь ведеться переважно про виняткові, трагічні випадки, які справляють сильне емоційне враження на читача, відсутні детальні описи, повтори, характерні для героїчного епосу, швидкий і напружений розвиток дії. Як правило, за сюжет балади мають сумно-ефектну подію: вбивство, отруєння, помста свояка, дружини, чоловіка тощо. Балада не дає конкретних імен і конкретних обставин (М. Драгоманов), для неї головне не подія, а почуття, які вона збуджує (В.

Бєлінський), змушуючи нас співпереживати трагічній долі тих, що постраждали безвинно. Для поетики балад характерні діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори, зменшено-пестлива, емоційно-забарвлена лексика. У баладах наявні елементи чаклунства: невістка перетворюється на тополю, калину; зрізана гілочка промовляє людським голосом; віддана заміж за нелюба дочка повертається додому зозулею. Дійовими особами балад часто виступають чарівниці, ворожки, відьми.

Більшість найдавніших балад споріднені з колядками, веснянками, купальськими, побутовими й хороводними піснями і присвячені метаморфозі людини – перетворення її на рослини, тварин, птахів (“Роса – дівчини сльоза”, “Невістка стає тополею”). Балади пізнішого походження ближчі до епічної поезії. 4.1.3.Класифікація балад. Родинно-побутові балади У фольклористиці балади поділяють на родинно-побутові, про татарсько-турецьку неволю, про історичних осіб. Найбільш детальну класифікацію родинно-побутових балад в українській фольклористиці розробив О. Дей.

Науковець поділив цей фольклорний жанр на такі групи: про кохання і дошлюбні відносини; про сімейні взаємини і конфлікти; взаємини і конфлікти на тлі соціальних та історичних обставин. Найпоширеніший сюжет балад – перетворення невістки в тополю. У таких баладах відображено анімістичне вірування про переселення людської душі в рослинний світ.

Як правило, ці вірування підсилюються мотивом віри в магічну дію слова. Досить поширеними є також балади про кровозмішання (“Жила вдова на Подолі”, жертвоприношення (“Замурована мила”), викрадення дівчини з метою одруження (“Їхали козаки із поля додому”), про жіночу невірність (“Ой ти, Галю, Галю, молодая”), отруєння невірного нареченого. Сюжет балад, коли зведену дівчину козаки прив’язують до палаючої сосни, став основою для весільнообрядової лірики (“Горіла сосна, палала..”). Частина балад пов’язані мотивом “тройзілля”, за яким дівчина, вирішуючи суперечку трьох козаків, обіцяє вийти заміж за того, хто привезе їй з-за моря чарівного зілля для весільного віночка.

Родинно-побутові балади, записані у ХУІІІ-ХІХ ст., побудовані, як правило, на мотивах нещасливого кохання, примусового шлюбу, зведенні дівчини, жорстокій долі покритки. Мотивами балад про татарсько-турецьку неволю є проводи козака на війну, смерть козака внаслідок незвичайних обставин, подій, драматичні долі людей у неволі. Доволі часто зустрічається мотив нескореної полонянки, котра, хоч і має можливість стати дружиною турка, не покоряється ворогові, за що карається. Досить поширеними є балади про кровозмішення (козак визволяє дівчину з полону, закохується в неї, а пізніше виявляє, що ця дівчина його сестра). Низка балад присвячені певним історичним особам.

Відомі балади про Довбуша, Кармалюка, Бондарівну, Байду, Лимерівну. Такі балади відзначаються великим ступенем узагальнення. Контрольні запитання 1. На якій незвичній деталі наголошується в цих рядках? З якою метою?

Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку зелен-жито жати. 2. Який художній прийом використано у фрагменті балади “Ой послала мати та сина в дорогу”: Молода невістка весь день працювала, Льону не добрала, в полі ночувала. Льону не добрала, в полі ночувала І посеред поля тополею стала. (З книги: Закувала зозуленька.

Антологія української народної поетичної творчості. – К.: Веселка, 1998. – C.230). 3. Які життєві події передані у баладі “Ой під горою, під кам’яною”? Яка символіка наведених у баладі образів? 4. Визначте ознаки балади “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси”. 5. Чи є серед наведених творів народна балада? “Із-за гори кам’яної”, “Що сі в полі забіліло”, “Іван Богун”, “Чорна рілля заорана”.

Якщо є, охарактеризуйте її художні особливості. Тестові завдання 1. Які з наведених ознак не характерні для балади? А).сюжетність; Б).розповідь ведеться повільно; В).драматичність; Г).наявність фантастичних подій; Д).наявність прийому метаморфози; Е).реалістичність.

2. Про долю якого козака йдеться в історико-героїчній баладі “Ой був в січі старий козак”? А) Богдана Хмельницького; Б) Івана Богуна; В) Петра Сагайдачного; Г) Саву Чалого. 3. В яких рядках наявний паралелізм? А).Де матінка плаче, Там Дунай розлився; Де плаче сестриця, Там слізок криниця.

Б).А на тії Бондарівні червонії стрічки, Куди вели Бондарівну, там криваві річки. В).Не плач, мати, не журися, Та вже твій син оженився, Та взяв собі панночку, В чистім полі земляночку. 4. Яка балада стала основою трагедії І. Франка “Украдене щастя”?

А).”Ой жив у Січі старий козак”; Б). “Пісня про шандаря”; В).”Ой не ходи, Грицю”. 5. Яка балада спонукала до появи поетичної мініатюри Т. Шевченка “Титарівна-Немирівна”, творів Марка Вовчка, Панаса Мирного? А).”Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”; Б). “Лимерівна”; В).”Яків і шинкарка”.

6.Хто вперше здійснив українську публікацію балади “Бондарівна”? А).З. Доленга-Ходаківський; Б). М. Максимович; В).М. Костомаров.

Творчі, пошукові завдання 1. Охарактеризуйте художні особливості поданої балади. Там Маруся яре жито жала, Під снопами недужа лежала. Да під снопами недужа лежала, Із-за моря трох-зілля бажала.

Да й озвався козак у жупані: Не журися, не журися, Марусеньку-пані. Да що є в мене три коні на стані! Що першим конем до моря доїду, А другим конем море переїду, А третім конем у морі каменем стану. Да Марусі трох-зілля дістану!

Як став козак трох-зілля копати, Прилетіла сивая зозуля. Стала вона над ним кувати: Годі, козаче, трох-зілля копати, Да їдь до Марусі весілля гуляти! Як під’їхав козак під ворота, А Марусю обсіла пихота; Як ввійшов козак в нові сіни, А Марусю бояри обсіли; Як увійшов козак у нову світлицю… Лівою рукою шапочку знімає, а правою – шаблюку виймає, Да Марусі голівку знімає.

Да оце тобі, Марусю, весілля, Не посилай, не посилай, козака по зілля! (З книги: Наспівала мати. Пісенний світ О. Довженка. Упор. В. М. Пригоровський. – К.: Муз. Україна, 1995. – C.31).

2.У яких баладах відображені язичницькі вірування про перетворення людини в рослину, засуджується зрада в коханні? Назвіть. 3.З якої балади цей фрагмент: Не питайся, сину, про свою дружину, Бери топір в руки – рубай тополину? Бодай стадо виздихало, Бодай кужіль спопеліла, Бодай дитя скаменіло. Використовуючи тлумачний, етимологічний, фразеологічний словники української мови, охарактеризуйте слова “кужіль”, “бодай”.

Література до теми: 1.Дей О. І. Українська народна балада. – К.:Наук. думка, 1986. – 236 c. 2.Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. – К.: Ред. часопису “Народознавство”, 2001. – 576 c. 3.Балади. Кохання та дошлюбні взаємини // Упоряд. О. І. Дей, А. Ю. Ясенчук (тексти), А. І. Іваницький (мел.). Відп. ред.

М. М. Гайдай. – К., 1988. 4.Балади: Кохання та дошлюбні взаємини / Відпов. ред. М. Пазяк – К., 1987. – 472 c. 5.Співанки – балади Верховини // Упоряд.

Ю. І. Бойчук. – Ужгород, 1992. 6.Семенюк Л. C. Українські народні балади Західного Полісся (загальноукраїнський контекст і регіональна своєрідність): Автореф. диc. канд. філол. наук. – К., 1998. – 18 c.




БАЛАДИ – БАЛАДИ І ЛІРИЧНІ ПІСНІ