БАЗЕН, Ерве

(1911 – 1996)

БАЗЕН, Ерве (Bazin, Herve; автонім: Жан П’єр Марі Ерве-Базен, – 17.04.1911, Анже – 17.02.1996, там само) – французький письменник, член Гонкурівської академії.

Базен – внук відомого французького письменника-католика Рене Базена. Дитинство провів віддалік від батьків, стосунки з якими протягом життя були досить складними. Після школи вступив на католицький факультет університету в Анже, але не закінчив його, що ще більш ускладнило його стосунки з сім’єю.

У Парижі працював продавцем, робітником-поденником, поштовим службовцем. Водночас займався журналістикою та літературною критикою. Популярність до Базена прийшла після виходу роману “Гадюка в кулаці”(“Vipere au poing”, 1948) – про складні взаємини матері та дитини.

У романі досить відчутний автобіографічний елемент. Очевидно, що книга продовжує традиції О. де Бальзака, будучи сатирою на звичаї дрібної провінційної аристократії.

“Смерть конячки” (“La Mort du petit cheval”, 1950) – історія бідного інтелігента, який намагається відстояти власну незалежність. У життя героя входять звичайні люди, які повертають його до реальності, проте домінуючий вплив матері відчувається і в цій книзі. Базен розмірковує про зникнення з життя романтичного начала, високих почуттів, що змушують людину вивищитися над буденністю.

Трилогію завершує роман “Крик сови” (“Сгі de la chouette”, 1972) з тією ж проблематикою, що й дві перші книжки про сім’ю Резо. За жанром це соціально-побутові твори про стосунки в буржуазних сім’ях, де родинні зв’язки роз’їдаються бажанням влади і грошей.

До трилогії логічно примикає і роман “Подружнє життя” (“Le Matrimoine”, 1967), в якому автор змальовує, як суспільство “споживання” знищує людську душу, а матеріальні цінності витісняють духовність і тепло. Відчуття життя і материнства у дружини героя пригнічені невтомним споживанням. У творчості Базена очевидне вміння автора знайти больові вузли суспільства і попередити про небезпеку у зрозумілих і популярних формах.

Приналежність Базена до масової літератури у її кращих зразках проявляється у вмінні експлуатувати традиційні ідеї та художні взірці.

Тематика роману “Подружнє життя “продовжується у книжці “Анатомія одного розлучення” (“Madame Ех”, 1975). У прийомах циклізації, характерних для Базена, відчувається традиція Бальзака. З книги в книгу переходять одні і ті самі герої, проте, на відміну від Бальзака, світ Базена незрівнянно вужчий. Письменник обмежується зображенням сімейних стосунків. Використовуючи натуралістичні мотивування, художник часто приносить у жертву психологізм.

Персонажам Базена не вистачає яскравості героїв Бальзака.

Романи “Зведись і йди” (“Leve-toi et marche”, 1952) і “В ім’я сина” (“Au nom du fils”, 1960) зробили Базена популярним не лише у Франції, а й за її межами. У 1955 р. його визнали найкращим французьким письменником останнього десятиліття, у 1957 р. він отримав Велику літературну премію Монако, очолив Гонкурівську академію.

З-поміж інших творів Базена слід назвати: “Щасливці з острова Розпуки” (“Les Bienheureux de la Desolation”, 1970), “Зелена церква” (“L’Eglise verte”, 1981), “Опівнічний демон” (“Le Demon de minuit”, 1988), “Школа батьків” (“L’Ecole des peres”, 1991).

Українською мовою окремі твори Базена переклали В. Коптілов, Я. Кравець, П. Соколовський, Я. Коваль.

С. Фомін