БЕЛЕЙ ІВАН
БЕЛЕЙ ІВАН (псевд. і крипт. – Роман Розмарин, Гнат Перевізник, Ів. Б. ей та ін., 1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.10.1921, Львів) – журналіст, перекладач, критик і громадсько-політичний діяч.
Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880). Належав до демократичної частини студентського товариства “Академический кружок”, був членом редакції журналу “Друї” (1876 – 1879), редагував журнал “Світ” (1881 -1882), у якому виступав із сатиричними статтями й нарисами проти негативних явищ галицької дійсності (“В адін час”, “Песиміст найтяжчого калібру”). Тривалий час був редактором газети “Діло” (1884 – 1902) і її літературного додатку “Бібліотека найзнаменитіших повістей”.
Автор перекладів творів Педро де Аларкона, Еркмана-Шатріана, Ч. Діккенса та інших західноєвропейських письменників, численних публіцистичних, літературно-критичних статей, нарисів, рецензій. Писав про творчість М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Шашкевича, Ф. Ржегоржа, багато зробив для налагодження творчих зв’язків з діячами культури Піддніпрянщини, листувався з М. Лисенком, О. Кониським, М. Драгомановим, І. Нечуй-Левицьким, Б. Грінченком та ін. Як журналіст і громадський діяч Іван Белей відіграв значну роль у піднесенні української національної свідомості в Галичині. З юнацьких років був організатором і активним учасником відзначення щорічних шевченківських свят.
Був членом керівництва товариства “Просвіта”. Архів Белея зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка ПАН України.
Літ.: Сінько Г. Ю. Рукописний фонд Івана Белея // Рад. літературознавство. 1962. № 5; Лукич Василь. Іван Белей // Зоря. 1893. № 17.
Р. Кирчів
Твір на тему: БЕЛЕЙ ІВАН
БЕЛЕЙ ІВАН