|  | 

БОДЯНСЬКИЙ ОСИП

БОДЯНСЬКИЙ ОСИП (псевд. М Бода-Варвинець, Ісько Материнка, І. Мастак; 12.11.1808, м. Варва, тепер смт Чернігівської обл. – 18.09.1877, Москва) – вчений – філолог, фольклорист, історик, письменник, перекладач.

Народився в сім’ї священика. Навчаючись у духовній семінарії в Переяславі, захопився фольклористичними студіями, брав участь в аматорських театральних виставах. У 1831 – 1835 рр. навчався на словесному відділі Московського університету, зблизився з М. Максимовичем та М. Гоголем.

У 1837 – 1842 рр. перебував у науковому відрядженні за кордоном, студіював мови, літератури, історію, побут західно – і південнослов’янських народів, познайомився з Я. Колларом, П. Шафариком, В. Ганкою, В. Караджичем. Очолював кафедру слов’янської історії та словесності Московського університету, був обраний секретарем Московського товариства російської історії й старожитностей, редагував його наукове видання “Чтения”.

Почав віршування О. Бодянський під впливом сильної тоді бурлескної традиції (“На новий 1828 год”, “Епітафія п’яниці”, “Епітафія самому собі”). Його байки (“Сухая ложка”, “Орел і Черепаха”) доповнюють картину розвитку цього жанру в літературі просвітительського реалізму. Вплив романтичної поетики відчутий у “Козацькій пісні”, написаній у зв’язку з декларативним “відновленням малоросійських козацьких полків” у травні 1831 р. (насправді для організації царизмом додаткової військової сили для придушення польського національно-визвольного руху), у “Написі до портрета Богдана Хмельницького”, “Епітафії Богданові Хмельницькому”, “Кирилові Розуму”.

Фольклорною образністю позначений вірш “Пісні”, в якому виливається біль дівчини, “година” якої минула в чеканні “козака”. До особистістю – психологічної романтичної лірики належать інтимні поезії “Мадригали”, “Тріолет”. У книжці “Наські українські козаки запорожця Іська Материнки” (1835) у віршованій формі опрацьовано фольклорні казкові сюжети (“Казка про царів сад да живую сопілочку”, “Казка про дурня да його коня”, “Казка про малесенького Йвася, змію, дочку її Олесю та задніх гусенят”). Ця книжка є характерним явищем українського преромантизму, що вирізняється “національним колоритом” (І.

Франко).

Фольклористична діяльність О. Бодянського розпочалася під сильним впливом збірника сербських народних пісень, виданих 1814 р. В. Караджичем у Відні, та “Малоросійських пісень” (1827) М. Максимовича. Разом із молодшим братом Федором записував народні пісні у різних регіонах Лівобережжя – у рідній Варві, в Прилуках, на Переяславщині. Як зазначав сам О. Бодянський у дисертації “Про народну поезію слов’янських племен” (1857), було записано 8000 українських пісень; до цього слід додати близько 2000 пісень, переписаних із купленої М. Максимовичем збірки З. Доленги-Ходаковського.

Широту філологічно-історичних інтересів О. Бодянського засвідчують його розвідки “Про погляди щодо походження Русі” (1835), “Розгляд різних думок про давню мову північних і південних русів” (1835), “Про час виникнення слов’янських племен” (1855). У “Чтениях” публікував багато віднайдених рукописів з історії України (“Історія Русів”, “Реєстри усього Війська Запорозького”, “Літопис Самовидця”, “Літописна розповідь про Малу Росію” О. Рігельмана) та української літератури й фольклору (“Милость Божія…”, збірник Я. Головацького “Народні пісні Галицької й Угорської Русі”, “Кирило й Мефодій. Зібрання пам’яток, що стосуються діяльності святих першовчителів і просвітителів слов’янських племен”, “Шестиднев, складений Іоанном Ексархом болгарським” тощо).

Ці публікації супроводжувалися передмовами й коментарями вченого.

О. Бодянський є автором однієї з перших літературно-критичних розвідок про повісті Г. Квітки-Основ’яненка (1834), досліджень про “Мертві душі” М. Гоголя, про народні співанки словаків. Переклав російською мовою й видрукував низку фундаментальних праць із славістики, зокрема “Слов’янський народоопис” П. Й. Шафарика, “Критико – історичну повість минулих літ Червоної, або Галицької Русі” тощо. Популяризував творчість Т. Шевченка в західно – і південнослов’янському світі, підгримував поета-засланця, надсилаючи йому книжки, листуючись з ним.

Літ.: Кондрашов Н. А. Осип Максимович Бодянский. М., 1956; Дей О. І. Фольклористична діяльність Осипа та Федора Волинських // Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. К., 1978.




БОДЯНСЬКИЙ ОСИП
Обратная связь: Email