Бути щасливим (за твором “Скарб” Олекси Стороженка)

Олекса Стороженко народився 1805 року в селищі Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Потім він навчався в губернській гімназії міста Харкова. Олекса також служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні.

Після відставки він став чиновником.

Спочатку Олекса писав російською мовою, зокрема це роман “Брати-близнята” і різні оповідання. Друкував він твори у журналі “Основа”. Окреме місце в доробку українською мовою займають його гумористичні оповідання “Скарб”, “Вуси”, “Голка”, “Закоханий чорт”.

Твори Стороженка засновані на використанні українського фольклору, демонології. Фантастичні елементи в них поєднуються із зображенням селянського побуту, народних звичаїв. Присутній в оповіданнях образ оповідача, що робить морально-етичні акценти в зображуваних ситуаціях, спонукає читача до роздумів і оцінок.

Є такий відомий вислів: “хочеш бути щасливим – будь!”. Що ж таке щастя? Щось матеріальне чи навпаки, ефірне та гнучке, незвичайне і повсякденне водночас?

Для багатьох щастя – це мрія, що не має форми та матерії.

А мрії іноді бувають настільки вибагливими, що стають божевільними. Та якими б оригінальними не були б людські думки, зрештою всі бажають бути щасливими. Не завжди успіх – це щось конкретне. І коли мрія отримує форму, то іноді виявляється зовсім не тим, що людина намагається уявити.

Дивним видається уявлення про щастя селян з казки Олекси Стороженка з глибокою назвою “Скарб”. Вони вважали щасливою людину, яка все своє життя лежала на печі і лише відкривала рота, як те голодне новонароджене пташеня, щоб поїсти. Хибну думку породила заздрість, а заздрість, як відомо, присипляє здоровий глузд. Фортуна не посміхається тим, хто не докладає зусиль, щоб бути щасливим. Існує ж багато людей, що понад усе прагнуть виграти в лотерею.

Але жага легких грошей вбиває в них бажання працювати і самовдосконалюватися.

А між тим, не треба вважати щасливим того, хто залежить від випадкового щастя. Така залежність, мабуть, була і в Павлуся. А якщо б він не знайшов такої дружини, яка б не тільки кохала його як свого чоловіка, а й була йому матір’ю; якщо б золоті монети не сипалися на нього просто з неба; якщо… Тоді Павлуся навряд чи вважали б щасливим, яким він, власне кажучи, і не був. Уявіть собі на хвилину, що у вас немає друзів, з якими можна було б про щось безтурботно потеревенити; вам навіть нічого згадати, бо ви не висовували носа далі своєї хатини; про те, як виглядають рослини і тварини, дізнаєтесь лише з розповідей…

Стає сумно? Мені також. Тому врешті-решт спадає на думку, що заможність і все інше, що її стосується – це всього-на-всього бонус. Щоб не виникало найсумніших думок від безнадії.

Можливо, образ Павлуся якраз є прикладом найнещаснішої людини…

А може, він цінував, що має, і тому фортуна була уважною до нього? Є люди, які працюють ледь не цілодобово, недосипають і недоїдають, але вважають себе щасливими, тому що Бог подарував їм кусень хліба. А інші, котрі незадоволені своєю долею, звинувачують у своїх проблемах курс долара, погоду і пасажирів тролейбуса, скаржаться на державне правління і низьку заробітну платню. Таким людям складно жити в цьому світі…

Хлопець дивується, чому його дівчина зраділа настільки, що їй бракує слів. А він лише приніс їй оберемок кульбабок. “Це ж не троянди”, – подумає він і додасть: “Ох, ця жіноча логіка!” Але що цікаво, цей же хлопець, як і кожен з нас, не дасть однозначної відповіді на питання: “Що може зробити тебе щасливим?” Одразу в уяві виникають образи: гроші, гроші, ще раз гроші, жінка-красуня і чарівні діти, янголятка з наївними оченятами та рогаткою в руці.

Або… Або він зрозуміє, що йому для щастя потрібна лише його дівчина із сонячними квітами на долонях. У цьому разі парубок ще не безнадійний. Ми теж вже потім згадуємо про моральні цінності, про радість, турботу, любов…

Про всі ті речі, що запалюють вогник в наших очах, дарують спокій нашому серцю. А між іншим, ви помічали, що щастя приходить лише до щасливих людей?

Щастя, мабуть, вимірюється тими моментами, коли на душі так хороше, що виростають крила. Ми самі є його творцями. І людині для цього творіння вже дали фарби і полотно. Потрібно лише змахнути пензлем і відтворити свою мрію. І зовсім не важливо, що ви добре малюєте лише хатинку або квіточки.

Бо якщо хочеш бути щасливим, ти просто можеш ним бути. Тобі ніхто не заважатиме, окрім тебе самого.