|  | 

Цитатна характеристика Марусі Чурай та героїв поеми

Маруся Чурай – головна героїня поеми Ліни Костенко. Це горда та обдарована дівчина, мешканка Полтави часу Гетьманщини, яка складає пісні для козацтва. Її обранець – Гриць Бобренко, який виріс без батька, теж козак…

“Я ж лицаря чекаю, козака…” – каже романтична та запальна Маруся про коханого, наділяючи його найкращими властивостями, яких він і сам не має. Вона проводжає його до походу, як найвірніша дружина.

“Нема ж бо слави у дому сидячому.

Про себе, милий, думати не час… Я цілувала його віченьки, Аж поки місяць не погас. Щаслива тобі цяя ніченька, Остання, може, у нас!..”

Відданість Марусі коханому тим паче дивна, адже обранець тягне з весіллям, не хоче одружуватись. А час плине:

“Прив’язала баклагу йому до сідла. Недалеко, лише до воріт, провела.

Ну, бо хто ж я йому, ні сестра, ні жона. Засміюся при всіх, а заплачу одна…. Бо я така зробилась, як черниця.

Куди вже там співать про молоду?”

Гриць Бобренко с заможної родини, але ласки від матері не мав. Удова Бобренчиха все життя рахує гроші, більше її нічого не цікавить:

“Бобренки, ті не дуже бідували. Вони в оренду землю віддавали. Бобренчиха лишилася вдовою, Лютіша стала до роботи вдвоє. Було, не вип’є, бідна, і не з’їсть,- Уся пішла в роботу і у злість.

Така уже зробилась, як Яга. Все на курей накрикує: “Гай-га!”

Бобренчиха ненавидить Марусю через власну обмеженість, адже її цікавить лише багатий посаг невістки. Для цієї жінки не існує кохання.

Гроші – от і все, що цікавить стару в майбутній невістці. Для ролі невістки добре підходить Галя Вишняк, а от Маруся аж ніяк.

“Пісні у неї – то велика-туга, А серце в неї горде і трудне.

Твоя любов до неї – то недуга. Видужуй, сину, пожалій мене. Хіба то дівка?

То ж таки ледащо. Усе б співала. Боже упаси! Ми вже й без неї з’їхали нінащо, А з нею геть вже зійдемо на пси…” “Така мені від тебе, сину, дяка.

Живу, роблю, гарую цілий вік. Та все ж одна. Тягну, як шкапиняка…”

Багато хто не може зрозуміти талант Марусі, як Бобренчиха:

“Які там “Засвіт встали козаченьки”? А цілий полк співає.

Дивина. Це щось для дівки, сину, височенько. Не вірю, щоб складала це вона…”




Цитатна характеристика Марусі Чурай та героїв поеми