Демократія і література
Демократія і література – багатоаспектна проблема, з якою історик літератури і літературної критики зустрічається в таких терміносполученнях: письменник-демократ, демократична література, революційно-демократична література, демократизація літературного життя тощо. Демократія як народовладдя характеризує політичний режим, від якого залежить функціонування літератури в суспільстві (умови освіти і розвитку таланту, можливість співіснування різних літературних напрямів, течій, стилів; ставлення до художніх експериментів; книговидавнича справа). Гарантовані демократичними суспільствами свободи слова, друку, зборів, соціальна, національна, релігійна рівноправність, відсутність цензури – все це визначає передумови розквіту таланту і розвитку літератури. Політичний плюралізм у демократичних суспільствах зумовлює і естетичний плюралізм. З другого боку, художня література впливає на демократизацію суспільства, в якому панує деспотизм, самодержавство, тоталітаризм, формуючи духовний світ читачів, утверджуючи ідеали свободи, незалежності.
Домінування соціально-політичної проблематики в українській літературі зумовлене значною мірою багатостолітнім підневоленням українського народу. У цьому зв’язку еміграція, діаспора виступають не тільки як соціально-політичні явища, а й як поетикотвірні фактори. Польська еміграційна література (передусім твори А. Міцкевича, Ю. Словацького) – взірець художньої цінності.
Аналогічна ситуація спостерігається у творчості українських митців: Є. Маланюка, Ю. Дарагана, О. Стефановича, О. Ольжича, У. Самчука та ін. Кут зору автора, що живе за межами антидемократичного режиму, істотно впливає на тематику твору, його ідейний зміст, позаяк точка зору підневільного митця також відбивається на його творах, навіть визначає ієрархію в системі жанрів, образотворчих засобів (притчі, байки, сатира, іронія, езопівська мова, алюзії, символіка, співвідношення тексту і підтексту тощо). Невільнича поезія, еміграційна література, феномен внутрішньої еміграції, самтожність чи роздвоєність митця – все це також зумовлене співвідношенням демократії і художньої творчості. Без його врахування не можна зрозуміти і адекватно пояснити еволюції у творчості П. Тичини, М. Рильського, А. Головка, Ю. Яновського, О. Довженка, як і переосмислення творчості О. Корнійчука, М. Стельмаха, О. Гончара, Б. Олійника та багатьох інших. Конформізм і дисидентство, пристосуванство й опозиція – явища духовні і політичні.
Вони через внутрішній світ письменника, через його світовідчуття впливають на характер й естетичну вартість літератури.
Твір на тему: Демократія і література
Демократія і література