|  | 

Детермінізм

Детермінізм (лат. determinare – обмежити, визначити) – вчення про всезагальну причинну зумовленість, закономірний зв’язок усіх явищ у природі, суспільстві і мисленні. Наукове розуміння Д. застерігає літературознавця від прямолінійного трактування співвідношення життя і літератури (за схемою “базис визначає надбудову”), літературного чи історичного процесів. Д. конкретизується в традиційному літературознавстві при обговоренні проблем “обставини і характери”, “мотивація вчинків персонажа”, “впливи і взаємовпливи в літературі”. Виходячи з найширшого розуміння Д. як однобічної залежності, послідовності, лінгвісти вживають термін “детермінант”, яким позначають вільну словоформу, що стоїть найчастіше на початку речення і конкретизує вислів.

Наприклад, у синтаксичній конструкції “Надвечір Настя перестала грати, ходила по хаті, по садку, ні за що не бралась” (Леся Українка) слово “надвечір” є детермінувальною обставиною часу щодо групи підмета і групи присудка. За цією аналогією можна докладніше визначати естетичні функції композиційних одиниць тексту при аналізі композиції та архітектоніки цілісного художнього твору, виявляти естетичну доцільність порядку розміщення, наступності розділів, епізодів, мовних конструкцій тощо, які певним чином “детермінують” один одного в тексті і рухають, динамізують читацьке сприйняття. Так чинить Р. Барт, розгортаючи свою концепцію “тексту-читання”. Аналізуючи оповідання О. де Бальзака “Саррацин”, він пише: “Моральний, ціннісний закон тексту-читання вимагає заповнення причинно-наслідкових ланцюжків; для цього кожен детермінант по можливості повинен бути якомога повніше детермінований…”




Детермінізм