Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог)
– Бароне Мюнхгаузене! Ви розповідали, що переслідували незвичайного зайця. – Так була справа. Майже два дні я гнався за ним на коні, а заєць хоч би присів відпочити. – І ви що ж, ніяк не могли його наздогнати? – Якби тільки я не міг його наздогнати! Навіть моя вірна собака Діанка не допомогла мені наблизитися на відстань пострілу. – І чим же закінчилася ця історія? – Я так захопився погонею, що не помітив, як разом з конем потрапив у болото. – Як же ви не потонули? – Дійсно, болото з жахливою швидкістю засмоктувало нас усе глибше. – Що, і кінь не допоміг? – Так, вже й тулуб коня сховався в смердючому бруді.
Вже і моя голова стала занурюватися в болото. Відтіля стирчала лише кіска моєї перуки. – І як же ви не загинули? – Я страшний силач. Схопив себе за кіску, з усіх сил смикнув угору. Так я витяг із болота і себе, і свого коня, після чого продовжив погоню за зайцем. – Так ви його наздогнали? – Не тільки наздогнав, але й підстрелив. – Так що ж це за дивовижний заєць, що міг без перепочинку цілодобово бігти від мисливця? – У того зайця, крім звичайних ніг, були запасні.
Він мав чотири ноги на животі й чотири – на спині. Коли нижні ноги в зайця втомлювалися, він перевертався на спину й біг на запасних ногах. – Тепер я розумію, чому ви, бароне, три доби ганялися за зайцем. Заєць-то був восьминогий.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог)
Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог)