Дніпро

“Дніпро” – щомісячний літературно-художній та громадсько-політичний ілюстрований журнал. Почав виходити в 1927 у Харкові під назвою “Молодняк”. Засновник – ЦК ЛКСМУ. З 1935 видається у Києві.

У 1937 перейменований на “Молодий більшовик”, з 1944 – “Дніпро”. З 1992 “Д.” – літературно-художній та суспільно-політичний журнал, засновниками якого є Український фонд культури, AT “Компанія “Рось”, трудовий колектив редакції. “Д.” друкує поезію, прозу, драматичні твори українських письменників, переклади з інших літератур, літературно-критичні, публіцистичні, історичні, мистецтвознавчі матеріали; популяризує творчість молодих авторів. Головними редакторами були: П. Усенко, А. Малишко, М. Руденко, О. Підсуха, Д. Ткач, І. Стативка, Ю. Мушкетик, В. Бровченко, В. Коломієць, з 1984 – М. Луків. У 40-50-х авторами журналу були М. Рильський, П. Тичина, А. Малишко, В. Сосюра, І. Сенченко, М. Руденко, М. Гірник, В. Кучер, В. Земляк, М. Нагнибіда, К. Журба, П. Загребельний, Б. Антоненко-Давидович, В. Ткаченко, В. Бабляк, А. Хорунжий,

A. Дімаров. Тут надруковано роман “Жива вода” Ю. Яновського, повість “Земля гуде”, есе “Чарівник слова” Олеся Гончара, кіноповість О. Довженка “Поема про море”, роман “Волинь” Б. Харчука, уривки із щоденника Остапа Вишні “Думи мої, думи мої”, нарис “Молодість іде вперед” Г. Снєгірьова, а також поезії Ліни Костенко, В. Симоненка, Б. Олійника, М. Клименка, B. Лучука, Р. Братуня та ін. Літературна критика в той час мела переважно погромницький характер. Наприкінці 50-х – у 60-х з’являються статті І. Дзюби, В. Іванисенка, І. Світличного, які, оглядаючи поточний літературний процес, творчість окремих письменників, висувають нові вимоги до літературної критики. Стаття В. Іванисенка так і називалася “Про недоліки нашої критики”.

Цікава дискусія відбулася на сторінках журналу між І. Дзюбою та М. Стельмахом й І. Бойчаком навколо творчості В. Земляка. На захист талановитої молоді виступив І. Світличний. У 80-90-і “Д.” друкує статті В. Фащенка, Лади Федоровської, Галини Гордасевич, В. Базилевського, В. Яременка, М. Шалати, В. Чуйка та ін. “Д.” опублікував працю В. Коваля “Собор” і навколо нього…”, “Справа Василя Захарченка”, “Давайте поговоримо відверто…”, “Справа В. Іванисенка”. Видрукував статтю В. Стуса “Феномен доби”, вірші “З таборового зошита”, неопубліковані твори В. Симоненка; поему з архіву КДБ “Атомний цвинтар” М. Руденка. “Д.” повернув українським читачам ім’я У. Самчука (роман “Волинь”, спогади “На білому коні”), І. Багряного (романи “Сад Гетсиманський”, “Тигролови” та “Людина біжить над прірвою”), твори Олени Теліги, Л. Мосендза, В. Барки. “Д.” надрукував дослідження Д. Яворницького про І. Сірка, статті С. Петлюри, “Відродження нації” В. ВинниченКа, “Історію русів”, “Некрополь України”, укладений М. Кутинським.

У журналі вміщені ілюстрації та репродукції з творів художників І. Остафійчука, Г. Марчука, А. Антонюка, М. Дахна, В. Лопати та інших. “Д.” присуджує своїм авторам за кращі твори на актуальну громадську тему премію ім. А. Малишка.