|  | 

ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ)

ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) – “хатнє” божество, що, за повір’ям, опікується життям усієї родини, яка мешкає купно, під одним дахом. За уявленнями давніх українців, мешкав, як правило, на горищі (на лежаку). Зображувався (уявлявся) обов’язково оброслим густою шерстю.

Голий Д. – уособлення нещастя, злигоднів, утрат, хвороб тощо.

Звідси звичай садовити молодих на вивернутого кожуха, що значило “одягти” (задобрити) Д., не впустити в оселю молодого подружжя злиднів – голого Д. і т. ін.

У більшості давньоукраїнських племен Д. був опікуном родинного вогнища, поставав у вигляді вогню, що називався Дідом-домовим. Тому при переході на нове житло господиня-українка топила востаннє піч, після чого вигрібала увесь жар у чистий горщик, примовляючи: “Ласкаво просимо, дідусю, на нове житло”. У новій оселі жар висипався у піч.

За міфологічними уявленнями наддніпрянських українців, у Д. перетворювався шанований член родини, який помирав.

Згідно з повір’ям, Д. творив не лише добро, а міг покарати (наслати хвороби, невдачі, злигодні) тих, які нешанобливо ставились до своїх покійних родичів (ие дбали про їхні могили, не поминали їх тощо)’, скупилися пригостити подорожнього, помогти родичеві, сусіду, погорільцеві і т. ін.

Після скасування язичництва 988 р. церква зробила Д. образом негативним. (За О. Афанасьєвим).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ)




ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ)
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email