|  | 

ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ

ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ (спр. – Довганич; березень 1783, с. Золотареве, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл. – 13.12.1849, Хуст) – письменник, філософ, фольклорист, чл.-кор. Угорської АН (з 1831).

Народився в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув в елементарній школі Хуста та латинській школі в Сигеті. Продовжував навчання у богословських семінаріях Великого Варадина (нині Арад у Румунії), Трнави (Словаччина) та Ужгорода (завершив повну тогочасну академічну освіту). Був добре обізнаний із передовою європейською науковою думкою. Служив священиком у різних місцях Закарпаття.

Залишився в пам’яті народу як захисник селян від сваволі феодалів. У творчому спадку вченого кілька філософських трактатів, теологічних, історичних та етнографічних праць.

З 1800 по 1811 р. написав 168 поетичних творів, із них 130 латинською, 34 угорською і 4 українською мовами. Ставши священиком, створив лише 22 вірші (один латинською, 7 угорською і 14 українською мовами).

В 1832 р. зібрав та упорядкував свої поетичні твори в рукописну збірку “Poemata Basilii Dohovits” (“Поезія Василя Довговича”). Його поезії позначаються вільнодумством, правдивим відображенням життя і звичаїв, морального обличчя служителів культу. Найбільше віршів у Василя Довговича на світську тематику. Сюди належать латиномовні філософські вірші – роздуми, інтимна лірика угорською мовою.

Поезія українською мовою, що містить побутово-ліричні, гумористичні та сатиричні вірші, перебуває під значним впливом народнопоетичних зразків.

С. Денисюк




ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ