Емфаза
Емфаза (грецьк. emphasis – виразність) – одна з риторичних фігур, що полягає в інтонаційному окресленні певного вислову, окремого складника поетичного мовлення, надаючи їм особливої експресії та увиразнення. Це досягається за допомогою різних стилістичних засобів (апасіопези, анафори, інверсії, паралелізмів, епіфори, звертань, вигуків тощо):
Греби, весляре, на верхів’я!
Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз
В люстерці снів
В люстерці гроз безмежних,
Король-весляре, гей, блисни
В люстерці гроз безмежних (М. Хвильовий).
Е. вживається подеколи задля патетичності поетичного мовлення, декламаційної піднесеності. Однак звертаються до цієї стилістичної фігури не тільки поети, а й прозаїки (Ю. Яновський: “Байгород”, “Майстер корабля”, “Чотири щаблі” та ін.).
Еналага (грецьк. enallagos – заміна) – стилістична фігура, неправильний мовний зворот, заміна певної граматичної категорії іншою задля посилення мовної експресії. Так, Т. Шевченко у поемі “Неофіти” замість “доброго того дівчати” вживає Е.:
Незабаром зробилась мати
Із доброї тії дівчати.
Формою Е, (коли, наприклад, відбувається перенесення епітета на кероване слово) може розглядатися інверсія:
А в пристані грає,
Огнями сіяє
Корабликів зграя барвиста (Леся Українка).
Твір на тему: Емфаза
Емфаза