|  | 

ЕПАНАФОРА

Епанафорою (від грец. έπαναφορή), або Анадиплосисом (від грец. άνα- δίπλωσΙζ – удвоєння), або Стиком, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремого слова або словосполучення кінець попередньої мовної одиниці з початком наступної. Наприклад:

Чому стилетом був мій стилос. І стилосом бував стилет.

(Є. Маланюк)

Крім стику, тут ще й кільце.

Стик можна розглядати як подвоєння епіфори та анафори, звідси його й називають епанафорою, або епанострофою. Зішлемося на В. Домбровського: “Повторення якогось слова або фрази з кінця одного вірша на початок слідуючого називається епанастрофою. Такі повторення звичайні в старовинних народних піснях, як наприклад в колядках, щедрівках, гагілках та інших, в яких творять об’єднуючий віршовий елемент, що ніби звена одного ланцюга в’яжуть в одну цілість поодинокі гадки пісні, наприклад:

Нема в короля такого коня – У мого коня золота грива. Золота грива, срібні копита, Срібні копита, шовковий хвостик, Шовковий хвостик, очі тернові, Очі тернові, вушка листові…

(Народна колядка)”.

Дана стилістична фігура найчастіше з-поміж інших фігур (за винятком хіба що анафори) трапляється у фольклорі. Стик часто називають Підхопленням – через те, що кожен новий рядок немовби підхоплює, посилює і розгортає зміст попереднього рядка. Зрідка, переважно як композиційний прийом, стик застосовується в прозі. Цікавий зразок міститься у відомому романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”, двадцять четверта глава якого закінчується так: “…и сколько угодно, хотя бы до самого рассвета, могла Маргарита шелестеть листами тетрадей, разглядывать их и целовать, и перечитывать снова: – Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла ненавидимый прокуратором город…

Да, тьма”, – а двадцять п’ята починається словами: “Тьма, пришедшая со Средиземного моря, накрыла ненавидимый прокуратором город. Исчезли висячие мосты, соединяющие храм со страшной Антониевой башней, опустилась с неба бездна…” і т. д.




ЕПАНАФОРА
Обратная связь: Email