Евристика в літературознавстві
Евристика в літературознавстві (грецьк. heurisko – знаходжу, відкриваю) – сукупність своєрідних методів та прийомів, які застосовуються передовсім у текстології, спрямовуються на атрибутування художніх творів, епістолярії тощо. Е. в л. базується на вивченні джерел (документи, автографи і т. п.). Бібліографічна узагальнює теорію і методику бібліографічних пошуків літератури з певного питання, порушує історіографічну проблематику, широко використовується в архівознавстві.
Евристичні способи дослідження української літератури наявні у працях Ю. Меженка, І. Айзенштока, П. Попова, М. Сиваченка, С. Гальченка та ін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Твір на тему: Евристика в літературознавстві
Related posts:
- Формальний метод у літературознавстві Формальний метод у літературознавстві – один із методів вивчення художньої літератури, зокрема аналізу літературно-художніх творів як органічної єдності змісту і форми, спрямований переважно на дослідження їх форми. Ф. м. у......
- Біографічний метод у літературознавстві Біографічний метод у літературознавстві (грецьк, bios – життя, grаpho – пишу, metodos – шлях пізнання) – спосіб вивчення літератури, при якому біографія і особистість письменника розглядаються як визначальний момент творчості.......
- Концепція “смерті автора” Ролана Барта в літературознавстві Теорія літератури рясніє моментами дискусійними. Багато думок і концепцій вчених між собою рішуче розходяться, подеколи виявляючись несумісними. “Різнобій думок, позицій, точок зору учених закономірний і, мабуть, не може бути усунений......
- Вульгарний соціологізм у літературознавстві Вульгарний соціологізм у літературознавстві – один із напрямів соціологізму в літературі (1910-30), представники якого виходили з марксистського положення про соціальну, класову зумовленість ідеології, спрощено розуміли історико-літературний процес, заперечували спадщину класичної......
- Гносеологізм у літературознавстві Гносеологізм у літературознавстві (грецьк. gnosis – пізнання, logos – вчення; гносеологія – теорія пізнання) – сукупність поглядів на літературу як форму пізнання об’єктивної дійсності. Г. перебільшує питому вагу і роль......
- У яких значеннях у сучасному літературознавстві вживається термін “стиль”? Словом stulos давні греки називали загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше – почерк того, хто пише, згодом – склад, саму манеру письма. В сучасному літературознавстві стиль – це......
- НОВІТНІ НАПРЯМИ ТА ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ Постструктуралізм. Термін “постструктуралізм” увійшов до активного теоретико-літературного обігу в 70-ті роки XX століття. Постструктуралізм як напрям світового літературознавства є своєрідною реакцією науковців на теоретичні здобутки структуралізму. Одним з перших проти......
- Естетичний метод у літературознавстві Естетичний метод у літературознавстві – метод наукового поцінування творів, обстоюваний класицистами, обгрунтований у трактаті “Мистецтво поетичне” (1674) Н. Буало. Полягав у абсолютизуванні античної літератури та критичної рецепції, викладеної у “Поетиці”......
- Принципи аналізу літературного твору Принципи аналізу літературного твору – основні положення прийнятої літературознавцем концепції художньої літератури, які спрямовують його літературно-критичну рефлексію щодо конкретних літературних творів. П. а. л. т. ефективно виконують евристичні функції, якщо......
- Поетика Поетика (грецьк. poietike – майстерність творення} – один із найдавніших термінів літературознавства, який постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентації у зв’язку із еволюцією художньої літератури. В античну добу П. називалось учення......
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих......
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували......
- Мусамат Мусамат (араб., букв.: підвіска) – у середньовічній арабській, перській і таджицькій ліриці – вірші із шестирядковою строфою, що складаються із трьох бейтів, мають схему римування: ааааав сссссв dddddв. Перші зразки......
- Літературознавче джерелознавство Літературознавче джерелознавство – допоміжна літературознавча дисципліна, яка визначає методологічні прийоми збирання, класифікації, вивчення та використання рукописних та друкованих матеріалів для дослідження певного літературного явища, процесу чи творчості окремого автора, з’ясовує......
- Літературознавство Літературознавство – комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова. Традиційно виділяють основні і допоміжні літературознавчі дисципліни. До перших зараховують теорію,......
- Репліка в літературній критиці Репліка в літературній критиці – невелике за обсягом спростування або заперечення неприйнятних для автора положень, думок, суті публікацій. Р. можуть бути редакційними (висловленими від імені часопису) і авторськими. Р. –......
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми......
- Тема, ідея, проблематика та жанр комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Тему комедії “Хазяїн” Карпенко-Карий визначив сам. Це показ людської любові, пристрасті до збагачення, “без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания!” І розкрито цю тему на фоні бурхливого розвитку капіталізму на......
- Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на......
- Епістолярна критика Епістолярна критика – аналіз і оцінка творів літератури з погляду сучасності, уміщені в листах. Епістолярні жанри з вкрапленням літературно-критичних роздумів і оцінок мають чималі традиції – ще від часів античності.......
- Анотація Анотація (лат. annotatio – зауваження, примітка) – коротка узагальнювальна характеристика книжки або її частини, статті, рукопису тощо. А. вміщує стислу інформацію про зміст праці, відомості про автора та читацьке призначення.......
- Збірник історично-філологічного відділу “Збірник історично-філологічного відділу” – книжкове видання з історії, літературознавства, мовознавства, етнографії, митецтвознавства, фольклористики, що виходило у Києві (1921-31, ВУАН) у вигляді окремих монографій, Всього з’явилося 106 чисел. Серед наукових студій,......
- Кліше мовні Кліше мовні (фр. cliche – відбиток) – мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних ситуаціях і подібних контекстах. На відміну від мовних штампів, що становлять заяложені фрази із послабленим......
- Шлях “Шлях” – місячник літератури, мистецтва та громадського життя. Виходив у Москві (1917) та Києві (1918-19) за редакцією Ф. Коломийченка. Містив твори українських письменників, критиків, літературознавців, істориків, публіцистів. Висвітлював шляхи розвитку......
- Бібліографія Бібліографія (грецьк. biblion – книга і grаpho – пишу) – галузь науково-практичної діяльності, яка полягає в підготовці і поширенні науково-систематизованої інформації про книги та інші видання з метою впливу на......
- Центон Центон (від лат. cento – клаптевий одяг) – стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них. Такими видаються......
- Літературна дискусія Літературна дискусія (лат. discussio – дослідження, розгляд) – публічні обговорення назрілих, звичайно спірних питань про шляхи розвитку літератури чи історико-теоретичних проблем, зумовлені потребою пошуків істини. Л. д. незрідка виявляла поворотні......
- Буфонада Буфонада (італ. buffonata – блазенство) – комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання. Елементи Б. використовували скоморохи, “мандровані......
- Генетичне вивчення літератури Генетичне вивчення літератури (грецьк. genesis – походження, породження) – один із загальнометодологічних підходів, способів дослідження літератури, в якому увага зосереджується на виникненні і розвитку літератури в цілому чи однієї з......
- Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При......
Евристика в літературознавстві