Фізкультхвилинки – особливий вид роботи

Фізкультхвилинка для першокласника – це особливий вид роботи. Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має “робочий” тонус і може уважно слухати, запам’ятовувати, обдумувати та відтворювати почуте. Серед причин, які обмежують успішність в навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров’я. Здоров’я дитини – це приорітет її розвитку, це головне завдання школи. Фізкультхвилинка – це життєдайні краплі для здоров’я дитини, а особливо для першокласника. . Шестирічна дитина повинна почувати себе вільно, комфортно. Їй потрібно постійно розвантажувати свій зір, розробляти всі частини тіла, розвивати уяву.

Першокласник мислить абстрактно. І тому для фізкультхвилинок потрібно використовувати різні атрибути: хмаринку і сонечко; кульку і гумову іграшку; маску і ковпачок; м’яку іграшку і наручний ляльковй театр. Фізкультхвилинка – це запорука нормального розвитку серцево-судинної і кістково-м’язової системи. Фізкультхвилинка – це своєрідний відпочинок і одночасно розвиток дитини. Навчальні терміни: вище-нижче, вгорі-внизу, праворуч-ліворуч та інші можна поєднати у розвиваючих вправах фізкультхвилинки. Проводячи її з іграшками чи іншими атрибутами, ми розвиваємо дитячу уяву, що теж не маловажно для дитини.

Вправи, пов’язані з використанням реальних предметів, допомагають дитині розкритися більше, розслабити своє тіло, звільнити його від втоми. Разом з тим фізкультхвилинки повинні бути і повчальними, щоб зміцнювати і духовний розвиток дитини. Зразки фізкульт хвилинок.

Із-за парти встану В далечінь погляну Руки в гору потягну Сонечко я обійму Опущу я руки в боки Пострибаю із прискоком. Ще повітря наберу, усміхнусь й писать почну. Яблуко вгорі червоне, А внизу – земелька чорна.

Сонечко вгорі так сяє, Землю зверху оглядає. З висоти десь із хмаринки, Вниз спустилася краплинка. Напоїла вона квітку, Що така внизу привітна. Квіточку ту пригорну Та ніколи не зірву.

Травичка – низенька. Дерева – високі. Річки є вузенькі, А є і широкі. Кругом покрутились На місці спинились. Вдихнули повітря Й всміхнулись привітно.

– Що висить на груші? – Грушка! – Хто під грушку ліг?

– Павлушка! – Що несуть щоднини? – Повні грушами корзини! – Хто збирав усі ті груші?

– Гоша, Петрик і Ганнуся! Роби добро усім на світі. Від цього буде веселіше. Всміхнись до Таї, всміхнись до Колі. Скажи всім: ,,Хмуритись доволі!”.

Давай стрибати, давай дружити, Без сміху й дружби не можна нам жити. Хто це крутиться у нас? Це гучний прийшов Тарас Хто зігнувся як дуга? Ні не я, та й не я. Стали рівно, руки вниз. Раз – присіли, піднялись.

Плечі уперед звели І назад їх відвели. Обвели очима клас І тепер Порядок в нас. Добро підніма аж до неба, А кривда присаджує дуже. Ні справа, ні зліва не треба Образить людину, мій друже! За вікном розквітла квітка – Усміхнись!

Удуплі сховалась білка – Подивись! На хмаринці сидить промінь – Дотягнись! Гучно плескає в долоні – Раз, два, три! Хочу бути столяром – стук, стук, стук Маляром як буду – кисть візьму до рук. А щоб ути мулярем – треба вміти класти Фундаменти, стіни, як великий майстер.

Хочу бути я пілотом – високо літати. І шофером, й комбайнером я не проти стати. Зайчик в полі жито жав. Так низенько присідав Жайвір в небо піднімався Крилами хмарок торкався.

Політав-покружляв І до нас завітав. Всім бажає він добра, Успіхів, сердець тепла. На галяві лісовій Дві суничечки малі Нахилились до трави, Щоб не бачили їх ми, А трава вся загойдалась, зашуміла, захиталась, отяглася і сказала: “Якщо хоч суничку з’їсти – Треба гарно нахилитись.” Йшов із хати – тупи-тупи, Та забувся, що роззутий.

Нахиливсь по черевички – Загубились рукавички. Вправо-вліво нахилився – Рукавички не знайшлися. Ой, роззява я, роззява Загубив усе ще зрання. Вчились ми писати “2” Закрутилась голова, Заболіли пальці рук.

Раптом хтось в віконце – стук. Голови підняли вгору, Захитали головою. Руки стали як вітряк.

Полетіли, наче птах. Потім сіли ми рівненько Й написали всі гарненько. Ми вивчали більше-менше І шукали важче-легше. Я зірвав із гілки грушку, А у другу взяв подушку.

Хоч подушка більша, Але вона легша. А грушка маленька, Та вона важкенька. Підготовано за елементами матеріаламу сайту “Вчитель вчителю…”