|  | 

ФОЛЬКЛОР І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ – СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА

СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА – ДУХОВНА СКАРБНИЦЯ ЛЮДСТВА

ФОЛЬКЛОР І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ

Народна творчість с тим животворним захистом,

Що зберігає прадавню мудрість і передає її з одного часу в інший.

Якоб і Вільгельм Грімм

Майже 100000 років тому, коли ще не було писемності й художньої літератури, у давніх людей, як тільки вони навчилися спілкуватися один з одним, з’явилася потреба повідати в слові про свої почуття й думки, про побачене та пережите, ставлення до природи й до інших людей, про свої сподівання й жахи. Це слово не просто промовлялося, а нерідко супроводжувалося піснею, танцем, обрядом. Коли давня людина захотіла висловити свої враження в слові, воно перестало бути звичайним засобом спілкування, набуло поетичності, художності, тобто походило з первісного відчуття краси.

Слово наділялося особливою магічною силою, оскільки в давнину люди вірили, що воно здатне втихомирити природні сили, умовити богів бути прихильними до них, забезпечити врожай, покращити умови існування.

Так у різних куточках світу виникли твори усної народної творчості, або фольклору, що передавалися з уст в уста. Ті, хто слухав ці давні оповідки, потім самі почали їх переказувати, додаючи нові подробиці й деталі, супроводжуючи текст власними оцінками й емоціями. Дописемні поетичні твори, долаючи час, поширювалися, відтворюючись у наступних поколіннях.

Твори усної народної творчості пов’язані з побутом людей, їхнім життям, з різними обрядами, традиціями, календарними циклами природи.

В усній народній творчості знайшло відтворення не тільки реальне життя давніх людей, а й народні уявлення про добро і зло, життя і смерть, чесноти людей та працю тощо. У творах давнього словесного мистецтва втілено особливості світовідчуття народу, його вірування, ідеали.

Змінювалися часи, зникали й формувалися нові держави, а душа народу жила в цих творах.

Записувати, збирати й художньо обробляти зразки народної творчості почали наприкінці XVII ст., а особливо у XVIII-XIX ст. Відомими збирачами творів усної народної творчості були брати Якоб і Вільгельм Грімм, Шарль Перро, Ахім фон Арнім, Клеменс Брентано, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Михайло Максимович, Іван Франко та ін. Перші збирачі й обробники творів усної народної творчості помітили подібність окремих її видів (казок, пісень, легенд тощо), відзначили спільні риси в усних творах різних країн.

Художня література розвинулася з фольклору, увібрала багато його ознак і набула власних. Фольклор і література – різні стадії розвитку словесного мистецтва (попередній і наступний, дописемний і писемний). На основі здобутків фольклору з’явилося чимало творів оригінальної художньої літератури.

Фольклор (англ. folk – народ, люди і lore – мудрість, знання), або усна народна творчість, усна народна словесність, народно-поетична творчість, – сукупність творів колективного походження, що виникли в глибоку давнину, існували в усній традиції як утілення народних уявлень (про світ, природу, моральні якості та ін.) та ідеалів.

Характерні ознаки фольклору;

– колективний творець;

– усна форма поширення;

– давність походження;

– варіативність (тобто існування творів у різних варіантах);

– безпосередній зв’язок між розповідачем і слухачем;

– утілення народних уявлень та ідеалів;

– традиційні засоби (будова, звороти, повтори, персонажі).

Жанри фольклору (види, різновиди) – твори усної народної творчості, подібні за формою (будовою), змістом і художніми ознаками. Серед жанрів фольклору найпоширенішими є прислів’я, приказки, загадки, пісні, легенди, казки тощо. Вони виявляються в культурі різних народів, мають спільні риси й водночас розбіжності, зумовлені національною своєрідністю.

Поясніть кожне положення в таблиці

Фольклор

Література

За походженням є найдавнішим етапом словесного мистецтва

За походженням с наступним етапом словесного мистецтва, що спирається на фольклор

Колективний творець – народ

Індивідуальний творець – автор (письменник)

3 давнини поширювався в усній формі

Поширюється в писемній формі

Твори існують у різних варіантах

Твори існують в одному визначеному автором варіанті (авторському)

Наслідування народної традиції (у побудові, образах, художніх ознаках, мові та ін.), утілення народних уявлень та ідеалів

Творче засвоєння й переосмислення традиції, утілення авторських уявлень та ідеалів

Цікаво знати.

У давнину співців, які під супровід музичних інструментів переповідали народні перекази, у різних країнах називали по-різному: у Франції – жонглер, у Німеччині – шпільман, в Англії – менестрель, на Русі – боян, у народів Середньої Азії та Казахстану – акин, в Україні – кобзар.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: ФОЛЬКЛОР І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ – СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА




ФОЛЬКЛОР І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ – СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email