|  | 

ФРАНСУА ВІЙОН (1431 чи 1432 – після 1463)

Літературні балади

ФРАНСУА ВІЙОН (1431 чи 1432 – після 1463)

Біографія Франсуа Війона достеменно не відома. Під цим іменем, можливо, сховалася людина, яку сучасники називали то Франсуа Монкорб’є, то Мітель Мутон, то Франсуа де Лож. Відомо, що вихованням безбатченка опікувався професор релігійного права Гійом де Війон, який дав Франсуавласне прізвище.

Франсуа Війон навчався в Паризькому університеті з 1448 по 1452 рік і навіть здобув учене звання магістра. Характер він мав веселий, був розбишакою й організатором усіляких бійок і вечірок. Студенти в ті часи не отримували стипендій і вели богемний1 спосіб життя.

Не раз студент потрапляв до в’язниці, був навіть засуджений до страти через повішення. У зв’язку із цим він написав віршований “Малий заповіт” та “Великий заповіт”, за якими залишав своїм друзям і недругам усю свою власність: порожній гаманець, розбитий кухоль пива, недомальовану вивіску над шинком.

Закінчивши навчання, Війон, як і багато його однолітків, блукав Францією у пошуках якого-небуть заробітку, був грабіжником і солдатом, писарчуком і бандитом. З 1457 по 1461 рік Франсуа Війон живе при дворі Карла Орлеанського, а потім і майбутнього спадкоємця французького престолу Жана Бурбона. Він – придворний поет.

Але не тільки, бо в 1462 р. його знову засуджують до страти за участь у розбійницьких нападах. За сприяння друзів страту замінили на вигнання, отож після 1463 р. сліди Франсуа Війона-вигнанця губляться десь у Європі.

Поезія Франсуа Війона відбиває його нестримний темперамент, іронічне ставлення до себе, до свого часу. Його творчість – це переспів популярних у Середні віки поетичних форм: балад, мадригалів (заповітів, написаних на цвинтарному хресті) тощо.

“Балада прикмет” увійшла до збірки поезій, створених поетом під час його життя у королівському замку Блуа. Він не плаче над своєю долею – іронія і самокритичність дають йому можливість сприймати життя таким, яким воно є: “Я знаю – мухи гинуть в молоці… я знаю гріх, але грішить не кину”. Війон не створює ні ідеального образу поета, ні образу страдника – він не боїться зізнатися в гріхах і намагається зрозуміти сенс життя.

У його віршах звучать і сміх, і гріх, і туга, й радість, і ностальгія за втраченою молодістю.

Літературна балада, на відміну від фольклорної, має автора. Вона стає більш емоційною, її побудова стрункішає, бо позбавляється зайвої деталізації чи повторень.

1Богема – середовище суспільства переважно з акторів, музикантів, художників, поетів, що ведуть безладний спосіб життя.

Запитання

1. Яким було життя поета у середньовічній Європі?

2. Розкрий зв’язок життя поета та його творчості.




ФРАНСУА ВІЙОН (1431 чи 1432 – після 1463)
Обратная связь: Email