|  | 

Ганна Розсоха як втілення кращих рис трудового народу (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”)

У світі прийнятною є думка, що жінки – це слабка половина людства, що вони потребують сильного чоловічого плеча, опори і підтримки. І ця думка продовжує підтримуватись і сьогодні, коли жінки вже безліч разів довели свою силу, як фізичну, так і духовну, свою велику силу волі, свою терплячість, вміння долати перешкоди, боротися за своє щастя, не опускати рук у найтяжчі хвилини життя, коли навіть чоловіки вже втратили надію. Але сильна половина людства ніяк не хоче визнавати ту силу, що мають жінки. Немало митців слова присвятили свої твори жінці, жінці – продовжувачці людського роду, жінці-матері, жінці-борцю, жінці як втіленню найкращих рис людського характеру.

Свою лепту в оспівування і возвеличення жінки вніс і Юрій Мушкетик, написавши оповідання “Суд”. У центрі цього оповідання – талановита сільська трудівниця Ганна, колись уславлена за благородну працю, а нині підсудна, бо через хворобу не змогла виробити в колгоспі трудоднів. Все життя Ганни минуло в праці, що була необхідною умовою її життя.

Замолоду вона любила працювати, постійно співала, виконуючи ту чи іншу роботу: “Вона в роботі з дитинства, не любила безділля, любила роботу всіляку, і переробила її гибель – домашньої і колгоспної”. Пісня і праця виповнювали її будні, допомагали долати труднощі. Вона, колись уславлена робітниця, гірко переживає свій біль, свою образу на Устима Рукавицю” який забув, як приїжджав до неї першої додому і просив, щоб піднімала на прорив ланку, адже вона була ланковою, а “колгоспна робота – суспіль прориви”.

Вона завжди ставилась до роботи з великою відповідальністю, не раз “залишалася з ланкою на ніч біля молотарки, умовляла на важку чоловічу роботу – з косою або носити мішки з зерном”. До невідкладної роботи у колгоспі часто залучалися і її сини, навіть заняття у школі пропускали. Ганна виховувала їх у любові до праці. І знали їх, як і матір, працьовитими. А тепер! Хіба з доброї волі вона не виконала своєї норми буряків, щоб вони “зеленіли прибитою морозом гичкою”?

Навіть будучи важко хворою, Ганна кілька разів намагалася попрацювати з лопатою на своїй ділянці, але так і не зуміла впоратися, “останній раз і дійти до села не могла”… Драма Ганни Розсохи жорстока, бо судять її ті, хто вчора хвалив, отже – лицемірні й фальшиві друзі. Юрій Мушкетик змалював Ганну максималісткою у ставленні до себе, тому її життя, чесне і красиве, закінчилося так трагічно.

В образі Ганни письменник втілив найкращі риси трудового народу, возвеличив людей праці.




Ганна Розсоха як втілення кращих рис трудового народу (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”)
Обратная связь: Email