|  | 

Географічний калейдоскоп

Найбільший на Землі глобус діаметром 10 м і вагою ЗО тонн зберігається в місті Пезаро (Італія). Картографічні зображення з’явилися задовго до писемності й супроводжували людство з самого його початку. До цього часу найстародавнішою з відомих географічних карт вважали глиняну дошку, яка датується більш ніж за 2000 років до н. е., знайдену в Месопотамії (тепер Ірак).

На ній зображено рельєф і селища цієї території. Але нещодавно в Україні в Черкаській області знайшли бивень мамонта з нанесеним на нього картографічним малюнком: річка, дерева, будівлі. Встановлено вік знахідки – 14-35 тисяч років. Як ви знаєте, на всіх сучасних географічних картах північ завжди позначається угорі, а південь унизу.

Та це, звісно, лише довільний вибір. Адже в XVII ст. багато хто з європейських картографів позначав вгорі схід, – щоб підкреслити напрям на релігійну святиню Єрусалим, сучасна ж географічна сітка була прийнята лише в XVIII ст. Як же виглядав світ на тодішніх географічних картах?

Американська газета “Вашингтон пост” опублікувала дві карти, що зображають світ у досить незвичному для нас ракурсі. На одній з них північ і південь помінялися місцями, а на другій в центрі розміщено Антарктиду, оточену Світовим океаном. Інші материки в цій географічній проекції набули зовсім інших обрисів і розмістилися на периферії карти. Перший географічний атлас створив давньогрецький учений Клавдій Птоломей (II ст. до н. е). Вперше його надрукували лише в 1477 р. в італійському місті Болонья.

Першим російським географічним атласом вважають так звану “чертежную книгу Сибири”, складену географом Семеном Ремізовим із синами у 1701 р. в Тобольську. Перший повний географічний атлас Російської імперії був виданий в 1745 р. Російською Академією Наук. Найбільшою книжкою на Землі є географічний атлас, виданий у XVII ст. Це том завдовжки 2 м і завширшки 1 м. Його вага 175 кг.

Зберігається він у Берлінській державній бібліотеці. Традиційне зафарбування південного кінця стрілки компаса в червоний колір, північного – в чорний є відгомоном стародавніх часів. Ще в ассирійському календарі північ називалася Чорною країною, південь – Червоною, схід – Зеленою, а захід – Білою.

Відповідно фарбували міські ворота в давньому Китаї. Поділ кола на 360 градусів вперше було запроваджено ще у Вавилоні, тобто за 4000 років до н. е. жерці помітили, що під час рівнодення сонце повільно переміщується по небосхилу зі сходу на захід, описуючи півколо, в діаметр якого укладається 180 разів. Саме тому й стали ділити півколо на 180, а повне коло на 360 частин. Тривалість року в ті часи умовно приймали за 360 діб. Кожний день відповідав “одному кроку” Сонця, тобто “градусу кола”.

Лише після відкриття Коперника було встановлено, що видимий колоподібний шлях Сонця по небу і є не що інше, як результат руху Землі навколо Сонця протягом року. Наша планета рухається навколо Сонця зі швидкістю ЗО км/сек, або 108000 км/год. Такоїшвидкості не розвивають навіть найкращі сучасні космічні кораблі. Якщо Земля зупинилася б хоч на секунду, то вмить згоріла б, спалена колосальною енергією власного руху.

До речі, щоб Земля залишила орбіту й полетіла в нескінченний простір, що також рівнозначно загибелі на ній всього живого, досить було би швидкості близько 42 км/сек. Отже, перевищення швидкості всього на 12 км/сек для нас означало би кінець. Чому Земля не лише рухається навколо Сонця, а й котиться мов колобок стежинкою? Учені вважають, що такий рух Землі це інерція, “звичка”, яка залишилася з тих часів, коли планета була ще маленькою грудкою, що оберталася навколо майбутнього Сонця, притягаючи до себе нові й нові частинки. Першими на Землі Новий рік зустрічають мешканці островів Фіджі, розташованих у Тихому океані на 180° сх, д., тобто на лінії зміни дат, Бірманці, які мешкають на островах Мей (Мергуі), з часом стають не старшими, а молодшими, Секрет тут нескладний: згідно з місцевою традицією, новонародженому відразу приписують 60 років, і з кожним роком вік його зменшується.

Коли ж людина, весь час “молодіючи”, досягає “нульового віку”, їй додають ще 10 років. “Народжений двічі” (або тричі) – так звучить тут слово “старий”, Плем’я Гогодала, яке мешкає на острові Нова Гвінея у віддаленому районі, досі ще перебуває на стадії кам’яного віку. Ці люди оселилися в пустельній частині острова, де нема навіть придатного для обробки каміння. Тому вони роблять сокири з грибів особливого місцевого виду, – висушені, вони стають тверді, як камінь.

Найбільшу кількість води “доливають” в Світовийокеан льодовики Арктики та Анта рктики – 259 куб. км. Відбувається це внаслідок потепління клімату нашої планети, що спостерегається останнім часом. Ряд країн намагається поповнити дефіцит води за рахунок будівництва на морських берегах атомних опріснювачів морської води. Загальна маса айсбергів, що відокремлюються від шельфових льодовиків Антарктиди становить 1,5 трильйона, а тих, що утворюються в Арктиці, 250 млрд. . Найбільший з айсбергів (його бачили з криголама “Глетчер” 12 листопада 1956 року) мав приблизно 385 км довжини й 111 км ширини, а площу -31 тис кв. км. Але такі льодові гіганти явище рідкісне.

Середня тривалість життя айсбергів близько 4 років. Швидкість пересування залежить від океанських течій. В останні роки обговорюється ідея транспортування айсбергів до берегів країн, що потерпають од безводдя – таких, як, наприклад, країни Аравійського півострова або Сахари, щоб використати з метою водопостачання.

Рівень Чорного моря піднімається, оскільки його воднізапаси щороку збільшуються в середньому на 1 куб. км. Улоговина Чорного моря містить води у 6 разів більше, ніж Каспійське, і в 17 разів більше, ніж Балтійське, хоча площа цих морів майже однакова. Солона вода океанів і морів – це одно з найзагадковіших явищ природи, хоча більшість людей сприймають його як пересічний факт.

Це ніби своєрідний коктейль майже з усіх хімічних елементів таблиці Менделєєва. В кожному кубічному метрі морської води розчинено біля 35 кг. твердих речовин. В розчині переважають хлористий натрій – звичайна поварена сіль. Трохи більше однієї п’ятої припадає на сірчанокислий магній (т. зв. “англійська сіль”), яка надає воді гіркуватого присмаку, є також хлористий магній, сірчанокислий кальцій, бром та ін. Загальна кількість солі в морях та океанах становить приблизно 50 000 000 млн. тонн” Якщо випарити океанську воду, то солями, що містяться в ній, можна засипати всю планету шаром в 45 м, а поверхню суходолу – шаром 153-метрової товщини.

Утворився б “килим” заввишки як 50-поверховий будинок. З океанічної солі можна було б також насипати вздовж усього екватора вал завширшки в один кілометр і висотою 280 м. Є в морях і океанах також радій та уран. До того ж, за розрахунками вчених, в кожному кубічному кілометрі морської води міститься приблизно 300 кг срібла й 6 – золота. Вважають, що з усього розчиненого в Світовому океані золота можна було б відлити золотий куб, кожен бік якого становив би кілометр.

Однак на сучасному рівні техніки процес виділення з морської води цих скарбів є дуже трудомістким і нерентабельним. Хоча вже сьогодні з неї видобувають магній, калій, бром і різні солі. Нещодавно в Тихому океані в 400 км од японського острова Огасавара виявлено невідому течію, вода якої циркулює по колу діаметром близько 100 км. Вона утворює вир, що зароджується на глибині 500 метрів. А швидкість її приблизно вдесятеро більша за швидкість усіх відомих океанічних течій.

Кожні сто днів течія змінює свій напрямок на протилежний. Вчені поки що безуспішно шукають пояснення цього незвичайногофеномену. На 4817 м над рівнем океану, тобто вище гори Монблан в Європі, піднімається ділянка залізниці в Андах, котра веде в столицю Перу Ліму.

Пасажирів попереджують про необхідність спеціально підготуватися для цієї поїздки, бо нетренованим може загрожувати гірська хвороба. Поїзд супроводжують санітари з кисневими подушками. Протягом п’яти годин подорожі пасажири перетинають усі природні зони – від тропічної до арктичної. Найвищим населеним пунктом на планеті тривалий час вважали перуанське шахтарське селище Смерра-де-Паско. Воно розташоване в Центральних Апдах на висоті 4320 м над рівнем океану.

Однак нещодавно з преси стало відомо, що в гірському масиві Кекесилишань, між Тибетом і провінцією Цинхай в Китаї, мешкають люди на висоті 5000 м над рівнем моря. Тут відчувається гостра нестача кисню, й життя людини є, здавалось би, практично неможливе. Та, виявляється, це ще не рекорд. Він належить, як зареєстровано в “Книзі рекордів Гіннесса”, новому місту Вен-чунь, також у Китаї. Місто це розташувалося на висоті 5100 м над рівнем моря, на дорозі Тибет-Цинхай північніше хребта Тангла; засноване воно в 1955 р. Найнижче розташоване – 393 м нижче рівня океану – селище Ейн-Бокен (Ізраїль) на березі Мертвого моря.

Найпівнічнішим містом на Землі є російський арктичний порт Діксон, – 73°55′ півн., а найпівденнішим – селище Пуерто-Уїльямс на березі острова Наварино в Чилі, в 1090 км на північ од Антарктиди. Як встановили вчені, найвищий материк нашої планети – Антарктида міг би бути вищим, якби його не п ритисла величезна крижана шапка товщиною, в середньому, 700 м. А загальний об’єм криги на цьому материку становитьприблизно 26 млн” куб. км, тобто майже дорівнює стоку всіх річок земної кулі за 500 років, маса ж його – 12 млрд. мегатонн. Якщо б розтав лід Антарктиди, рівень Світового океану підвищився б на 60 з лишком метрів, і він затопив би усі прибережні густонаселені райони суходолу. Поверхня його збільшилась би майже на 20 млн. кв км, чи приблизно на територію Європи й Австралії разом узятих. Крім звичайних океанічних, існують непомітні для ока припливи й відпливи у твердій оболонці нашої планети.

Двічі на добу здимається вона в бік Місяця. На екваторі висота цього “подиху” земної кори становить 55 см, а на широті Москви – 40 см. Таким чином, усі мешканці нашої планети двічі на добу, хоч і не набагато, але “підстрибують” угору не помічаючи того. Хоча з курсу фізичної географії вам відомо, що на Землі існують рухомі й нерухомі ділянки суші (синкліналі та платформи), насправді абсолютно нерухомих ділянок земної кори нема взагалі. Так, наприклад, розташована на потужній платформі Москва опускається в даний час із середньою швидкістю приблизно 3 мм на рік, наш Київ “сідає” на 4 мм, російські Перм – на 5, Томськ – на 7, заполярна Дудинка – на 20, Норильськ – на 21 мм щороку.

Тим часом Єреван “підростає” на 4, а Ставрополь на 8 мм. Невпинно піднімається і вся Фенно-Скандія, а з нею й Санкт-Петербург.-Кавказькі гори постійно додають у зрості. Так, наприклад, Ельбрус і Казбек – до 3 см на рік, а в районі Хрестового перевалу всього лише на кілька міліметрів.

Найвища гора острова Тенерифе з групи Канарських островів Іхіко-де-Тайде з кожним роком стає нижчою незалежно від природних причин. Річ у тім, що її вершину буквально розтягають на сувеніри численні туристи, яких в середньому на рік тут буває близько мільйона. Тому висота гори, яку зазначають на географічній карті (3718 м.), уже не відповідає дійсності, бо вона стала нижчою більше, ніж на З м. . Щоб зберегти гору від подальшого руйнування, власті острова вирішили обгородити її вершину парканом. Вулканічна лава зберігає високу температуру тривалий час; навіть через рік після виверження на ній можна приготувати яєшню. Учені Австралії, Канади й СНГ виявили в 1990 р. незвичайно багате родовище золота й срібла в підводному кратері вулкану, що розташований в 75 милях на схід од узбережжя Республіки Папуа – Нова Гвінея.

Проби, взяті з морської глибини 2200 м, дали фантастичний результат: на тонну породи припадає в середньому 21 г золота і 500 г срібла. В “наземних” умовах вже 5-6 грамів на тонну вважається економічно вигідним. Та добування підводного золота поки що технічно неможливе. Вулкан Галерас у Колумбії при виверженні “випльовує” щодоби близько півкілограма золота. Вінпосідає перше місце в світі серед вулканів-виробників цього благородного металу, але розкидає золото на велику відстань, що робить його видобуток економічно неприйнятим.

Потужний природний металургійний завод діє на Курильських островах. Це вулкан Ебеко. Річка Юр’єва, що витікає з розщелини в ньому, виносить за добу з його надр в глибини океану понад 35 тонн заліза й 60 тонн алюмінію.

У такому посушливому регіоні земної кулі, як пустеля Сахара, під товщею пісків на глибині 2300 м. нещодавно відкрили водоносні горизонти на площі 900 тис кв. км” Вважають, що звідти можна щодня відкачувати 100 мли, куб. м прісної води, – достатньо, щоб за кілька років перетворити більшу частину пустелі на квітучий сад. Величезний підземний водний басейн виявлено також у надрах Австралії, а також Західносибірської низовини та Казахстану й Центральної Азії. У пустелі Сахара щороку спостерігають приблизно160 тис міражів.

Навіть укладено карти караванних шляхів, із позначенням місць, де перед мандрівниками з’являються оманливі оазиси, колодязі, пальмові гаї, гірські хребти тощо. Крім Ісландії, Нової Зеландії, Північної Америки та Камчатки, гейзери діють і в Центральній Азії на Тибетському нагір’ї; деякі б’ють навіть із дна річок Одна з них називається “річкою мертвих рабів”, бо через певні проміжки часу підводні гейзери утворюють киплячі вири, в яких гине все живе. Щосекунди наша планета дістає від Сонця майже 65 млрд. кіловат енергії, тобто значно більше, ніж виробляють її за рік такі європейські країни, як Греція, Данія, Португалія та Фінляндія разом.

Всього за три хвилини Сонце випромінює стільки енергії, скільки все людство витрачає за цілий рік. Підраховано, що погожої літньої днини сонячна енергія, яка падає па кожний квадратний метр поверхні Землі, несе близько 800 ват. Це потужність електроплитки.

Отже – електроплитка на кожному квадратному метрі!




Географічний калейдоскоп