Героїчний народний епос
Героїчний народний епос – збірна назва фольклорних творів різних жанрів (колядки, думи, історичні (козацькі, гайдамацькі, опришківські, стрілецькі, повстанські та ін.) пісні, казки, легенди, перекази), в яких відображена воля, завзаття народу у боротьбі з ворогом, злом, кривдою, соціальним і національно-релігійним гнітом, прославляються розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних месників. У вужчому розумінні вислову український Г. н. е. – це думи та історичні пісні, тобто віршована різновидність героїчного епосу. Г. н. е. кожного народу формувався тисячоліттями і в різних народів має свої більш чи менш архаїчні форми: у вавилоно-ассирійців – поема про Гільгамеша, у тюрко-монгольських народів Сибіру, Тібету, Центральної Азії – богатирські поеми “Олонхо”, “Алпамиш”, “Манас”, “Дангар”, “Гесер”, у Стародавній Греції – “Іліада”, “Одіссея”, у грузинів – “Аміран”, вірменів – “Давид Сасунський”, у карело-фінів, давньоскандінавських народів – “Калевала”, саги, англосаксів – поема “Беовульф”, балади про Робін Гуда, у південнослов’янських народів – героїчні юнацькі пісні, у німців – “Пісня про Нібелунгів”, у французів – “Пісня про Роланда”.
Український Г. н. е. виник у глибоку давнину, “жив довго в українських землях, складаючись в певні цикли та виробляючи певні загальні, типові поетичні образи, котрими орудувано при ріжних перерїбках і відмінах старих поем” (М. Грушевський. Історія укр. літ. – К., 1925. – T. IV). Його виразні сліди – в українській давній обрядовозвичаєвій поезії, казках, легендах, переказах.
Яскравим прикладом героїчного епосу княжої доби є “Слово про Ігорів похід”, доби козаччини – думи й історичні пісні. Архетип давнього українського Г. н. е. у билинній традиції ретельно простежив М. Грушевський. Національний Г. н. е. часто служив грунтом, на якому формувався літературний епос – поеми, повісті, романи.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)Твір на тему: Героїчний народний епос
Героїчний народний епос