Глосолалія
Глосолалія (грецьк. glossa – мова і lalein – говорити) – мовленнєвий потік з порушенням мовних нормативів, що проявляється під час ворожінь, замовлянь, магічних ритуальних дійств. Елементи Г. спостерігаються у мовленні дитини, котра не лише засвоює національний словник, а й активно займається словотворенням. На цю особливість звернув увагу В. Шкловський, обгрунтовуючи право футуристів на мовні експерименти. Проблема Г. в художньому аспекті цікавила не лише авангардистів, а й поетів з тонким естетичним чуттям, наприклад, П. Тичину, котрий використовував її з притаманним йому збереженням естетичної міри, зокрема у філігранно евфонічному вірші “La bella Fornarina”: Гуляв над Тібром Рафаель
В вечірній час в іюні. – Се сум, се сон, лелію льо, Льолюні я, льолюні Російські футуристи витворили свій варіант Г., названий “заумью”.





Твір на тему: Глосолалія
Related posts:
- Екзотика Екзотика (грецьк. exotikos – чужий, іноземний) – незвичайні для мистецтва та літератури культурні явища, які на тлі традиції вражають особливими, “нетиповими” якостями. Саме такими сприймалися в Європі гаїтянські полотна П.......
- Прозаїзм Прозаїзм (лат. рrosus – вільний) – слово або зворот побутового мовлення, науковий чи технічний термін, який у художньому контексті видається неорганічним. Приміром: “Синхрофазотрони ридають, як леви” (І. Драч). Особливо захоплюються......
- Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять......
- Мова-посередник Мова-посередник – мова, що стала проміжною ланкою у поширенні оригінального літературного твору. Нині М.-п. вважаються розповсюджені європейські мови (англійська, німецька, французька), якими переважна більшість перекладів виконується вперше. Наприклад, М.-п. для......
- ПЕРИФРАЗ Перифразом (грец. περίφρασΙζ – описовий вираз) називається заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, даним у формі описового словесного зворота, що вказує на предмет, виділяючи його побічні ознаки. Як вказував......
- Які строфічні форми використовував М. Рильський? Примітна ознака творчості М. Рильського – багатство строфічних форм. Найчастіше поет використовував чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням, як, наприклад, у вірші “Спинилось літо на порозі…”: Чи весняні здійсняться мрії? Чи......
- Стилізація Стилізація (фp. stylisation) – свідоме наслідування творчої манери певного письменника, зовнішніх формальних ознак його стилю, певного фольклорного чи літературного жанру, стилю чи напряму. Так, вірш “Думи мої” Ю. Федьковича –......
- Ізохронізм Ізохронізм (грецьк. isos – рівний та chronos – час) – рівночасся; принцип ритмічної організації вірша, котрий полягає у поділі його на ритмічні групи, рівні між собою у часі їх вимови.......
- Антропоніміка Антропоніміка (грецьк. dnthropos – людина та опута – ім’я) – розділ ономастики (галузь мовознавства, покликана вивчати назви родів, племен, націй, географічні назви та ін.), в якому досліджуються власні імена, прізвища,......
- МЕТЛИНСЬКИЙ СЕМЕН МЕТЛИНСЬКИЙ СЕМЕН (псевд. Семен Родина, рр. нар. і см. невід.) – поет і етнограф. Брат А. Метлинського. Родом із Сар на Гадяччині. Вивчав народну обрядовість, записував пісні. Зібрані ним матеріали......
- Касида Касида (араб. – цілеспрямована) – урочистий жанр арабської, тюркомовної та перської класичної поезії. К. подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних......
- Поліфонія Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, ‘Викликала великий......
- Сублімація Сублімація (лат. sublimo – звеличую, підношу) – перенесення творчої енергії із соціально та культурно осуджуваних теренів (зокрема, сороміцьких) на вищі, піднесені. Одними з перших зауважили цю проблематику німецькі письменники-романтики (Новаліс)......
- Деідеологізація Деідеологізація – процес вивільнення громадського життя, гуманітарних наук, літератури та мистецтва з-під засилля ідеології. Теорія Д. має сенс, якщо ідеологію розуміють як сукупність ідей, вигідних певним групам людей, панівним верствам,......
- Абетковий вірш Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, “Алфавіт віршами, написаний для сина” Олександра Олеся......
- Лексикон Лексикон (грецьк. lexikon – словник) – 1. Лексика; запас слів, який виявляється у варіанті мовлення, пов’язаному з певною сферою людської діяльності, або характерний для якої-небудь особи. Наприклад: “Мому серцю не......
- Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі......
- Аристократизм духу “Аристократизм духу” – термін, вживаний українським письменством на початку XX ст. задля розкриття вищих (елітарних) якостей людської душі, позначеної бездоганними чеснотами та тонким естетичним чуттям. Такими рисами характеризуються персонажі творів......
- Чим різняться гумор, іронія, сарказм? В основі комічного лежить смішне, але форми його втілення в художньому творі різні. В гуморі поєднуються “доброзичлива усмішка з дотепним її виявом, який грунтується на суперечності між уявним і сущим.......
- Ізборник Ізборник – архаїчна рукописна хрестоматія, що містила різні вислови, уривки із богословських творів тощо, поширювалася на землях Київської Русі. Найдавніша така пам’ятка – “Ізборник 1073”, переписаний для київського князя Святослава......
- ПОЛІСИНДЕТОН Полісиндетон (грец. πολυσύνδετον, від πολύζ – численний і σύνδετον – зв’язок), або Багатосполучниковість, – це стилістична фігура, яка полягає в накопиченні сполучників, що зв’язують окремі слова та частини фрази. Наприклад:......
- КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ (p. нар. невід. – після 1164) – письменник, представник ораторської прози XII ст. Походив із Смоленська, деякий час був ченцем у Зарубському монастирі поблизу Києва. 1147 р. з......
- Гедонізм Гедонізм (грецьк. hidone – насолода)- філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, сенсом життя. Г. став наслідком довільного тлумачення вчення Епікура, який стверджував, що щастям для людини є її......
- Анакреотична поезія Анакреотична поезія – жанр лірики, в якому панує життєрадісно, світле світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, любові. Започаткований еллінським поетом Анакреонтом (VI-V ст. до н. е.). На жаль, від його......
- Неокласика “Неокласика” – умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, перекладачів та літературознавців 20-х – початку 30-х (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський, О. Бургардт). То було неформальне......
- Літературна дискусія Літературна дискусія (лат. discussio – дослідження, розгляд) – публічні обговорення назрілих, звичайно спірних питань про шляхи розвитку літератури чи історико-теоретичних проблем, зумовлені потребою пошуків істини. Л. д. незрідка виявляла поворотні......
- Парнас Парнас – гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово П. вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень......
- СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 1123) – літописець, церковний діяч, ігумен Видубицького монастиря. З 1118 р. – єпископ переяславський, автор Другої, так званої Лаврентіївської, редакції (переяславського зведення) “Повісті врем’яних літ”.......
- Синоніми до слів на літеру Ю ЮВЕЛІР золотар, срібляр, кн. майстер золотих справ; філігранний майстер, майстер тонких /витончених/ робіт. ЮВЕЛІРНИЙ золотарський; (виріб) філігранний, тонко /майстерно, витончено, філігранно виконаний. ЮВІЛЕЙ роковини. ЮВІЛЯР ювілянт, ювілят, іменинник. ЮНАК підліток,......
- Мовознавство (лінгвістика) Мовознавство (лінгвістика) – наука, об’єктом дослідження якої є властивості, функції, будова та історичний розвиток мови. Джерела М. сягають давньої Індії, Китаю, Греції. Тривалий час європейське М. розвивалось у складі логіки......
Глосолалія