|  | 

Гуманно-особистісна технологія Ш. О. Амонашвілі

Ш. О. Амонашвілі – академік, видатний діяч сучасної педагогіки, науковий керівник Всеукраїнського Центру Гуманної Педагогіки. Розробив і втілив у своїй експериментальній школі педагогіку співробітництва, особистісний підхід, оригінальні методики навчання мові і математиці.

” Детей надо любить всем сердцем и, чтобы их любить так, нужно

Учиться у них, как следует проявлять эту любовь. Каждый школьный

День, каждый урок должны быть осмыслены педагогом как подарок

Детям. Каждое общение ребенка со своим педагогом должно вселять в

Него радость и оптимизм”.

Ш. А. Амонашвили.

Виникла технологія зі створенням у 1964 році лабораторії експериментальної дидактики при НДІ педагогіки Грузії ім..Я. С. Гогебашвілі під керівництвом Б. І. Хачапурідзе. В основу покладені ідеї гуманної педагогіки, що базуються на творчій спадщині класиків світової педагогіки: Г. Сковороди, М. Пирогова, А. Макаренка, В. О. Сухомлинського, Я. А. Каменського, С. Гессена, Д. Узнадзе.

Навчання спрямовувалось на формування у школярів мотивів навчальної діяльності, пізнавальної активності і самостійності, на перетворення у учня з об’єкту навчання на суб’єкт. Сутністю експериментального навчання була послідовна реалізація гуманістичного принципу, основою якого є навчання заради розвитку особистості учня.

За рівнем застосування технологія – загально педагогічна.

За філософською основою – гуманістична + релігійна. За орієнтацією на особистісні структури-емоційно – моральна.

За характером навчання: навчально-виховна, гуманітарна, загальноосвітня, особистісно-орієнтована.

За організаційними формами: традиційна класно-урочна з елементами індивідуалізації та диференціації.

По підходу до дитини: гуманно-особистісна, педагогіка співробітництва.

За методом навчання: пояснювально-ілюстративна, ігрова з елементами проблемності, творчості.

За типом управління: система малих груп.

Цільові орієнтації :

– сприяти становленню, розвитку і вихованню в дитині благородної людини шляхом розкриття її особистісних якостей;

– облагороджувати душу і серце дитини;

– розвиток і становлення пізнавальних сил дитини;

– забезпечення умов для розширеного і поглибленого об’єму знань і вмінь;

– ідеал виховання – самовиховання.

Концептуальні положення.

1. Положення особистісного підходу педагогіки співробітництва.

2. Дитина як явище несе в собі життєву місію, якій вона повинна служити.

3. Дитина – вище створіння Природи і Космосу і несе в собі їх риси – могутність і без граничність.

4. Цілісна психіка дитини включає три пристрасті: до розвитку, до свободи і до дорослішання.

Особливості змісту.

Важливіші уміння і здібності і відповідні їм дисципліни чи уроки:

Пізнавальне читання, письмово-мовленнєва діяльність, лінгвістичне чуття, математична уява, осмислення високих понять ( вічність, нескінченність, світостворення), осягнення прекрасного ( уроки про природу), планування діяльності, сміливість і витривалість, спілкування, іноземна мова, шахи, духовне життя, осмислення високих духовних цінностей ( Дух, Душа, Серце, Благородство, Любов, Життя, Смерть та ін.), осягнення краси всього оточуючого за допомогою музики, образотворчого мистецтва, балету, театру.

Особливості методики.

Гуманізм: мистецтво любові до дітей, дитяче щастя, свобода вибору, радість пізнання;

Індивідуальний підхід: вивчення особистості, розвиток здібностей, заглиблення в себе, педагогіка успіху;

Майстерність спілкування: закон взаємності, гласність, його величність – запитання, атмосфера романтики;

Резерви сімейної педагогіки: батьківські суботи, геронтогогіка, культ батьків;

Навчальна діяльність: квазічитання і квазіписьмо, прийоми матеріалізації процесів читання і письма, літературна творчість.

Особливості оцінювання.

Використання оцінки дуже обмежене, бо оцінки – це ” костилі хромої педагогіки”, замість кількісної оцінки – якісне оцінювання: пакети результатів, навчання самоаналізу, самооцінці.

У навчанні за технологією Ш. О. Амонашвілі управління шкільним життям учнів з їх позиції здійснюється за допомогою методичних прийомів, які ставлять учнів у ситуації вільного вибору і самостійного прийняття рішень.

Приклад з фрагменту уроку:

Учням пропонується вибрати собі домашнє завдання по предмету чи групі предметів. Вчитель: ” Домашнє завдання я вам сьогодні не задаю, Якщо хтось бажає, нехай сам його собі задасть, а завтра нам покаже.” Наступного дня вчитель зацікавлено вияснює, хто яке завдання виконував і чому, схвалює вибір дітей.

Вчитель: ” Пропоную вам два вірші різних авторів. Давайте визначимо, яке з них ви вивчите напам’ять.” Учитель читає вірші, учні їх обговорюють, пояснюють свій вибір.

” За планом на вивчення цієї теми ми повинні витратити п’ять уроків, – каже вчитель, – може ми постараємось вивчити її за чотири уроки? Тоді у нас залишиться резервним ще один урок. А раніше ми вже зекономили шість уроків.

У кінці року подумаємо, вивченню якого матеріалі ми присвятимо час, що залишився.” Наприкінці року цей час витрачається на проведення навчально – пізнавальних конференцій, готуються доповіді, проводяться конкурси.

За проханням педагога учні вдома складають математичні задачі і приклади, з яких потім вибирається кілька варіантів для розв’язування у класі. Учитель: ” Ми зараз будемо розв’язувати задачу, яку склав Дмитро. Ви не боїтесь її розв’язувати? Тоді працюємо, і нехай Дмитро перевіряє, чи правильно ми це робимо.”

Або: ” На дошці поряд з умовою задачі ім’я її укладача. Якщо виникнуть труднощі, то спочатку звертайтесь до нього, а вже потім – до мене.”

На дошці записується декілька варіантів задач для самостійного розв’язку, одночасно педагог повідомляє: 2 В мене на столі в пакетах лежать більш складні задачі. Якщо хтось бажає, то може вибрати.”

Література:

1. Амонашвили Ш. А. Личностно – гуманная основа педагогического процесса./ Ш. А. Амонашвили. – Минск, Университетское, 1990.

2. Амонашвили Ш. А. Баллада о воспитании./ Ш. А. Амонашвили. – Артемовск. 2008.

3. Амонашвили Ш. А. Истина школы./ Ш. А. Амонашвили. – Артемовск. 2008.

4. Амонашвили Ш. А. Здравствуйте. Дети! / Ш. А. Амонашвили. – Москва. Просвещение.

1983.

5. Селевко Г. К. Педагогические технологии на основе личностной ориентации педагогического процесса. / Г. К. Селевко. – К, А. С. К., 1999.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: Гуманно-особистісна технологія Ш. О. Амонашвілі




Гуманно-особистісна технологія Ш. О. Амонашвілі
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email