|  | 

Гумористичні твори Г. Квітки-Основ’яненка

В історії вітчизняної культури визначне місце по праву належить Г. Ф. Квітці-Основ’яненку. Це – перший український прозаїк, один з видатних письменників до шевченківського періоду. Його творча спадщина заслужено користується широкою популярністю в народі.

У своїх творах письменник майстерно відобразив життя різних верств феодально-кріпосницького суспільства кінця XVIII – початку XIX ст. Він мав велике бажання відтворити життя простого українського народу, заговорити його рідною мовою, показати звичаї і обряди селянина-трудівника. Українські прозові твори Г. Квітки діляться на дві групи: сатирико-гумористичні і сентиментально-реалістичні. До сатирико-гумористичних творів належать: “Салдацький патрет”, “Мертвецький Великдень”, “Пархімове снідання”, “Конотопська відьма” та інші.

Сатирично-гумористичні твори Квітки мають народну основу. Письменник намагався писати свої повісті в дусі народних анекдотів і переказів. Крім того, він уносив до них побутово-етнографічні картини. Цим його сатирично-гумористичні твори нагадують оповідання М. В. Гоголя зі збірки “Вечера на хуторе близ Диканьки”, впливу яких зазнав Квітка.

Ось, наприклад, оповідання “Соддацький патрет”. Автор назвав його – “Латинська побрехенька, по-нашому розказана”. У цьому оповіданні виступає Кузьма Трохимович, майстер із Борисівки, Курської губернії, який так намалював портрет солдата, що всі вважали його живим: “Як задивишся на нього, так, бачиться, вже й ворушиться, і вусом морга, і очима поводить, і руками дьорга, і ногами дрига… от побіжить, от битиметь!” Майстер виставив цей портрет на ярмарку, і це викликало багато непорозумінь: із солдатом пробують розмовляти, вітаються з ним, пропонують подарунки тощо. Аж ось підійшов до портрета гурт парубків на чолі з шевцем Терешком.

Терешко теж спочатку прийняв портрет за живого солдата й привітався до нього. Коли ж усі навколо підняли Терешка на сміх, він став шукати різні хиби в змалюванні чобіт на солдатові. Маляр вислухав ці уваги і поправив портрет. Тоді Терешко почав вказувати і на хиби в змалюванні одежі, але на це Кузьма Трохимович різко відповів йому: “Швець, знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся”, тобто не берися судити про те, чого не розумієш.

Устами свого героя Кузьми Трохимовича автор утверджує думку про реалістичне мистецтво, яке покликане служити народові. В основу оповідання “Мертвецький Великдень” Квітка поклав фольклорно-фантастичні та побутові мотиви.




Гумористичні твори Г. Квітки-Основ’яненка
Обратная связь: Email