І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”)
Дух непокори і свободи живе в серці тільки тієї людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю. І це найсвятіше почування “живить надію, певну віру в ідеали”. Про це святе почуття людини і йдеться в одному з найпатріотичніших творів – поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля”. В основу сюжету покладено легенду з літопису.
Сина половецького хана князь Володимир узяв у полон маленьким хлопчиком. Зростала дитина у багатстві, маючи усе, бо князь: Оточив його почотом І розкошами догідно – І жилось тому хлоп’яті І безпечно, і вигідно. Сите і безтурботне життя на чужині поступово стирало у пам’яті рідних людей, степ, звичаї, і ханський син забув мову батьків, почав “край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати”. Зачерствіло його серце, переродилася душа. Не вражає юнака пісня посланця: Там, де пустка замість серця, Порятунку вже не буде!..
І все ж пахощі гіркого полину примусили серце забитися швидше, вони допомогли прокинутися найсвятішому почуттю – любові до рідного краю. “Рідний степ – широкий, вільний” “раптом став перед очима, з ним і батенько нещасний”. І вже ніщо не могло зупинити юнака: ні розкішне життя, ні багатства, ні почесті. Він зрозумів, що найдорожче для людини – її рідна земля і воля в ріднім краю: Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати! Проблема, порушена в поемі, залишається актуальною і сьогодні, бо розкидала доля українців по різних куточках земної кулі.
Блукають вони у пошуках щастя, не розуміючи, що знайти його можна тільки на рідній землі: Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?!
Твір на тему: І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”)
І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”)