|  | 

Історична проза І. Нечуя-Левицького (роман “Єремія Вишневецький”)

Нечуй-Левицький був тим українським письменником, який постеріг минуле України і змалював широку картину життя і національно-визвольної боротьби козацького народу в XVII ст. Роман “Єремія Вишневецький” (1896-1897) – один з найкращих творів у вітчизняній літературі на історичну тему. В основу роману покладено переможний етап визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648-1649 рр.). У творі діють два ворожі табори – український народ і польська шляхта.

Козаки є натхненниками і організаторами визвольної боротьби. Загони селян ішли з усієї України, утікачі, що шукали волі, приставали до Богданового війська. Пафос визвольної боротьби породжує сильних і мужніх героїв. Любов до України вища за власні бажання; за неї вони йдуть на муки, віддають життя – свідомо й героїчно, як дід Кандзьоба, котрий свідомо видає себе Вишневецькому як провідник повстання, рятуючи невинних від смерті: “Князю, не катуй людей, половину мене звари в казані, хоч повісь, хоч настроми на палю або роби і мене що хоч”, – сміливо говорив Кандзьоба.

Він прийняв страшну мученицьку смерть: його прив’язали до двох бантин, підвісили головою вниз і розпиляли навпіл. Дід проявив неймовірну силу духу: чим страшніше його катували, тим гостріше він “жартував” і реготав щирим реготом. “- Роздягайте та в’яжіть старого собаку до бантин! – крикнув несамовито Єремія, і його горло аж засичало від злості”. У суворій боротьбі з ворогами батьківщини героїв “Єремії Вишневецького” об’єднує почуття товариськості, невід’ємне від укладу Запорізької Січі.

Творчість Нечуя-Левицького – це рідкісний зразок єдності ідеологічного, сюжетного, композиційного і стилістично-мовного компонентів літературного твору.

орожче і найсвятіше у наших стосунках!




Історична проза І. Нечуя-Левицького (роман “Єремія Вишневецький”)
Обратная связь: Email