|  | 

Історизм художнього мислення Олеся Гончара

У Гончара надзвичайно розвинене, загострене історичне мислення. Ю. Барабаш відзначав: “Говорячи про ці художні особливості художньої майстерності, я маю на увазі схильність автора до зображення подій і людських доль в їх закономірній сполученості з магістральними тенденціями часу, прагнення розкрити глибинний зв’язок кожної зупиненої мистецтвом миті – належить вона до дня нинішнього чи дня минулого – з величезним рухомим потоком, ім’я якому – історія”. О. Гончара завжди хвилювала тема війни і миру, питання, пов’язані з призначенням людини, її роллю збереження миру. У роки Великої Вітчизняної війни О. Гончар пройшов тяжкий шлях боротьби з фашизмом.

У його романах “Прапороносці”, “Людина і зброя”, “Циклон”, як і в творах К. Симонова – “Товариші по зброї”, “Живі і мертві”, “Солдатами не народжуються”, “Останнє літо”, Ю. Бондарева – “Гарячий сніг”, “Берег”; О. Чаковського – “Блокада” і “Перемога”, зображено події великої історичної значимості. У романах О. Гончара художньо втілена ідея миру як необхідна умова існування життя на Землі. Зазвичай в основу творів О. Гончара покладено конкретні історичні події, певною мірою пережиті ним самим; вони визначили сюжети романів “Прапороносці”, “Людина і зброя”, “Циклон”. Життя нашого сучасника розкрите в творах “Тронка”, “Циклон”, “Собор”, “Берег любові”, “Твоя зоря”; шляхи народу в революції – в романах “Таврія”, “Перекоп”.

У творчості Олеся Гончара простежується тематичний ціннісний центр. Саме цей ціннісний центр стає темою чи, точніше, основним комплексом тем літератури цієї епохи. У Гончара – це людина, Земля, Всесвіт. Від твору до твору письменник поглиблює художній історизм, щоб пізнати витоки процесу становлення нашого сучасника.

У проявляється не лише в конкретно-політичному аспекті, а й у тому, що ідейні настанови переплітаються зі спогадами сивої давнини, набуваючи глибинної значимості. У “Прапороносцях” це насамперед звернення до образності історичної думи і “Слова о полку Ігоревім”. У “Тронці” поруч знаходяться сучасний полігон і кам’яні баби в степу. Естафету мужності й героїзму батьків приймають молоді воїни в боротьбі з циклоном (“Циклон”). Кирило Заболотний виносить уроки справедливості і добра зі свого дитинства і юності – суворих років війни (“Твоя зоря”).

Усім творам О. Гончара властивий історизм художнього мислення. У його романах про війну цей принцип визначається не стільки хронологічними параметрами оповіді, скільки масштабністю авторської точки зору, мірою пізнання життя народу. Роману “Людина і зброя” притаманне майже зриме відчуття часу, історії, яка стає його змістом.

Зв’язок сучасного і минулого проявляє себе в кожному з компонентів твору, починаючи із заголовку.




Історизм художнього мислення Олеся Гончара
Обратная связь: Email