|  | 

Із пісенних скарбів. Суспільно-побутові пісні “Ой на горі да женці жнуть”, “Стоїть явір над водою”, “Гомін, гомін по діброві”, “Ой у степу криниченька”. Висловлювання відомих людей про українські народні пісні, їхнє ідейно-художнє багатство. Жанрово-тематичне розмаїття пісень. Трагічний і героїчний пафос козацьких і чумацьких пісень

УРОКИ 2-3

Тема. Із пісенних скарбів. Суспільно-побутові пісні “Ой на горі да женці жнуть”, “Стоїть явір над водою”, “Гомін, гомін по діброві”, “Ой у степу криниченька”. Висловлювання відомих людей про українські народні пісні, їхнє ідейно-художнє багатство.

Жанрово-тематичне розмаїття пісень. Трагічний і героїчний пафос козацьких і чумацьких пісень.

Мета. Поглибити знання учнів про українські народні пісні; розкрити їх жанрово-тематичне розмаїття; вчити аналізувати зміст пісень, їх образи; з’ясовувати роль художніх засобів; виховувати любов до рідної пісні, бажання відроджувати і вивчати.

Обладнання: записи народних пісень, репродукції картин О. Мурашка “Похорон кошового”, І. Айвазовського “Чумацька валка”.

Хід уроку

І. Організація опорних знань.

Технологія “Незакінчені речення”

– Народна пісня – …

– Народні пісні поділяються на… (обрядові, побутово-ліричні, епічні).

– Основні різновиди календарно-обрядових пісень: … (весняного, літнього, осіннього, зимового циклу).

1. Вступне слово вчителя.

Народна пісня зоряно, незгасно

Горить в моєму серці повсякчас

Не пломенистим закликом, не гаслом

А променем, що будить сівача.

Вона мене виводить на дорогу,

Вона мені просвітлює віки,

Де радість і печаль мого народу

Врослися в древа вічного гілки.

Такого сплеску в музиці і слові,

Вогню такого не передаси.

Нічим, крім пісні, посестри любові,

Криниці невичерпної краси.

Яке ж це диво дивне – народна пісня! І яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, одні покоління приходять на зміну іншим, а народна пісня залишається, через різні випробування проносить вона свій первісний вигляд, свою нев’янучу молодість.

Зароджувалася вона у праці й у забавах, у календарних обрядах наших предків. Була вона із козаками і в звитяжних походах, і в турецькому полоні, ночувала біля чумацьких вогнищ під високими зорями, плакала кривавими слізьми при тяжкій кріпацькій праці, долинала зовом отчого дому до емігрантів у заокеанській чужині. Наче мати-берегиня, стояла вона на сторожі тих заповідних джерел, що нині живлять наше національне відродження.

У мене вмить заб’ється в грудях серце,

Коли до болю рідна й чарівна

Десь українська пісня розіллється

І жайвором над нами залуна.

Так писав про українську народну пісню Ігор Муратов. У народних піснях правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітні мрії і прагнення. Великий знавець українського фольклору М. Стельмах зазначав: “Широка і різноманітна тематика ліричної пісні…

Нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості”. Видатний російський композитор Петро Чайковський стверджував: “Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант – це українці”.

У XVII ст. арабський учений і мандрівник Павло Халепський записав: “Співи козаків радують душу і зціляють від печалі, бо йдуть вони від серця і виконуються наче з одних уст”. Польський поет Ю. Словацький пророкував, що “українські пісні будуть покладені в основу літератури майбутнього”. Дуже цікаво висловилася про українську пісню американська письменниця Тальві: “Здається, кожна гілка дерева в Україні має свого поета і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунюється піснею”. Високу оцінку нашій пісенній творчості дали сотні діячів культури. “Жоден народ не виявив себе в піснях так яскраво і гарно, як народ український”, – писав О. Толстой. Схожу думку висловила українська письменниця Марко Вовчок: “Як щиро та не боячись сказати, то, мабуть, краще від українських пісень немає в усьому світі великому”.

Висока гордість переповнювала О. Довженка, коли він писав: “Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосно, як у нас в Україні”.

Коли до видатного російського письменника Льва Толстого завітали українські гості, він їм сказав: “Щасливі ви, що родились серед народу з багатою душею… Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність, його час не за горами. Вірите чи ні, що жодного народу простих пісень я не люблю так, як вашого… Скільки в них краси і грації, скільки дужого, молодого почуття і сили!”

Відомий художник Л. Жемчужников, повернувшись з України, писав: “Народна пісня в своїх словах і музиці, узятих вкупі, сповнена почуття, думки і при цьому надзвичайної простоти. Немає в ній зайвого слова, нема зайвої ноти. Це самородки, з яких завжди може черпати талант…” І справді, українська література і музика XIX ст. зросли на фунті народної пісенності, давши таких велетнів, як Т. Шевченко – в поезії і М. Лисенко – в музиці.

Всі поети, композитори, письменники і драматурги України від часів І. Котляревського і до наших днів так чи інакше живилися народною пісенністю, захоплюючись її винятковою щирістю і простотою вислову. Як повноводний Дніпро, пливе величним потоком у майбутнє виспівана віками українська пісня.

– Прокоментуйте висловлювання відомих людей про українську пісню.

– Що спільного є у цих висловлюваннях?

– Які характерні особливості народних пісень можна виділити?

Запишіть у зошити. Додайте самостійно підібрані епітети до поняття “народна пісня”. Наприклад.

Народна пісня: яскрава; гарна; найкраща; проста; сповнена дужого, молодого почуття і сили; без зайвого слова і ноти; мелодійна…

II. Вивчення Нового Матеріалу.

1. Виступи учнів із заздалегідь підготовленими доповідями про жанри суспільно-побутових пісень.

А) Козацькі пісні. Виникнення і розвиток козацьких пісень пов’язані з історією козацтва, що сформувалося в XV-XVI ст. у боротьбі українського народу проти феодального гноблення та іноземних загарбників і уславилося своєю мужністю, героїзмом, відданістю вітчизні.

Козацькі пісні охоплюють тривалий період життя нашого народу. До найдавніших із них належать твори про польову сторожу, постій козаків і пожежу в степу, про бурю на морі й потоплення турецького корабля, про сутички з турецько-татарськими загарбниками, про смерть козака на полі бою. Основний герой цих пісень – відважний воїн, охоронець рідного краю, готовий віддати за нього життя.

З любов’ю оспівав народ своїх захисників, показавши їхнє життя, сповнене тривог і небезпек. У козацьких піснях яскраво виявляються патріотичні почуття народу. Їхній герой усвідомлює, що він – захисник вітчизни. Потрапивши в полон до ворога, козак просить перед смертю вивести його на високу могилу – “нехай же я стану, подивлюся та й на свою Україну!”

Пісня була у кривавих січах, у походах, по всіх дорогах ратної слави. Злітаючи з кобзаревих вуст під гомін кобзи, повідала вона про народних героїв.

Прослуховування запису козацької пісні “Ой на горі Да Женці жнуть”.

Б) Чумацькі пісні. Своїм походженням чумацькі пісні сягають у далекі часи. Вони відзначаються неповторним колоритом.

Чумацький промисел відомий із XV ст., хоча розквіт його припадає на XVII-XIX ст. Чумаки торгували переважно рибою та сіллю, по які їздили на возах до берегів Чорного та Азовського морів і на Дон. На південь переправляли вони на своїх возах хліб, мед, віск, тютюн, солонину.

Чумакуванням займалися різні верстви населення, але найбільше воно було поширене серед козаків та селян.

Деякими своїми мотивами чумацькі пісні перегукуються з козацькими, бо чумаки, як і козаки, вели мандрівне життя, були відірвані від рідної домівки, їхнє життя було сповнене різних пригод і небезпек. До того ж чумаки мали тісні зв’язки із запорізькими та донськими козаками, які проводили валки через небезпечні місця, захищаючи від татар і розбійників.

Спокійна пісенна розповідь про збирання чумаків у дорогу, про подорож поєднується з драматизмом подій, в які вони потрапляють: напад ворогів, непогода, різні нещасні випадки, хвороби і смерть у дорозі.

З любов’ю у піснях описується чумацький отаман, який виступає мужнім воїном, добрим порадником, захисником своїх товаришів.

Незважаючи на труднощі й злигодні далеких доріг, чумакування приваблювало багатьох відчуттям волі, незалежності. Серед чумаків були бідні й багаті, наймити і власники. Нещастя в дорозі, падіж худоби ставали причиною розорення.

За буйною веселістю чумацьких пісень часто приховувалося горе. Втративши все, чумак змушений іти в наймити до багача.

З пісень постає образ чумака як людини мужньої, витривалої, вірної товариству, життєлюбної.

В) Кріпацькі пісні. Тяжка праця, знущання поміщика і його посіпак, безправність і зубожіння кріпаків, протест проти поневолення – основні теми цих пісень, пройнятих ненавистю до гнобителів. У них з такою нещадністю викривалося кріпацтво, що сам собою напрошувався висновок про необхідність його знищення.

У кріпацьких піснях початку XVIII ст. відобразилось посилення феодального гніту. Поміщики відбирали у селян навіть неділю – святковий день, працювати в який вважалося за гріх.

Ой у неділю ранесенько до церкви дзвони дзвонять,

А нашого вельможного пана десятчики на панщину гонять.

Майже в кожній пісні говориться про підневільність, безправ’я кріпаків, приниження їхньої людської гідності, про знущання.

Протест проти кріпосництва виявлявся у різних формах, зокрема у втечі на Запоріжжя, на вільні південні степи, в Бессарабію. Оспівав народ і збройні виступи проти поневолювачів.

Г) Рекрутські та солдатські пісні. Рекрутські та солдатські пісні тісно пов’язані з козацькими. Іноді в пісні мінялося тільки слово “козак” на “рекрут”, “солдат”, “жовнір”. Але складалося і багато нових. Примусовий набір до війська запровадили в Україні з другої половини XVIII ст.

Служба в царській армії спочатку була довічною, з кінця XVIII ст. двадцятип’ятилітньою, пізніше – двадцятилітньою (тільки з середини XIX ст. цей термін скоротився до десяти років). Надії повернутися додому, побачитися з рідними у солдата майже не було. Тому, проводжаючи в рекрути, прощалися навічно, оплакували в голосіннях, як померлого. Звідси й пісенний образ “вічної служби”, “вічної розлуки”.

Життя жовніра-солдата австрійської армії нічим не відрізнялося від життя солдата царської армії. Рекрутчина виступає у піснях як соціальне зло, від якого перш за все страждали найбідніші. Поміщик здавав у солдати навіть того, хто не був придатний до служби. Віддавали в рекрути сироту, в якого “ні неньки, ні вітця”, або вдовиного сина-одинака.

Народна уява створила образ тяжкої, голодної, кривавої, “цісарської дороги”, якою женуть новобранців. Рекрутські та солдатські пісні у переважній більшості глибоко трагічні за змістом. Кожне їхнє слово породжене болем і відчаєм, облите гіркими слізьми.

Чимало пісень складено про смерть солдата. Основна їхня думка – жорстокість війни, марність смерті солдата в ім’я чужих інтересів, часто на чужій землі. Народ осуджує й проклинає війну і тих, хто її затіває.

Д) Бурлацькі пісні. Бурлацькі пісні неоднорідні за походженням. Бурлаками називали людей, що не мали власного притулку або поневірялися на чужині, далеко від рідної домівки. Основну групу бурлацьких пісень становлять твори про поневіряння втікачів від кріпаччини.

Гнів проти поневолювачів, протест проти соціальної несправедливості виливався у стихійні виступи: “Будем багатих убивати, а бідних награждати”. Більшість бурлацьких пісень пройнята сумними настроями, що їх породжувало бездомне життя на чужині, тривожні думки про осиротілу родину, жаль за змарнованими молодими роками.

Г) Заробітчанські пісні. Заробітчанські пісні виникли в процесі пролетаризації селянства. Обезземелювання, зубожіння змушували селянина шукати заробітків у поміщицьких економіях, на заводах, шахтах, часто далеко від дому.

У заробітчанських піснях не тільки викриваються нелюдські умови праці, а й висловлюється гнівний процес проти знущань і визиску. До заробітчанських належать також пісні про еміграцію селян Буковини, Галичини, Закарпаття в кінці XIX – на початку XX ст. до Америки. Замучені злиднями селяни у відчаї кидали рідну землю і мандрували за океан у пошуках щастя.

Але там їх чекали поневіряння, тяжка праця. Пісні сповнені туги за рідним краєм, де “сонечко так гарно сіяє”. Постійним місцем заробітчанства в другій половині XIX ст. були Таврія, Бессарабія, куди йшли тисячі знедолених.

Сподівання на добрі заробітки часто виявлялися марними. Нова хвиля еміграції породжує виникнення нових заробітчанських пісень.

2. Технологія “Гарячий стілець”. Учень відповідає на запитання, що стосуються теми “Суспільно-побутові пісні”, поставлені іншими

Учнями класу. Якщо учень не знає відповіді, відповідає той, хто ставив це запитання.

3. Ідейно-художній аналіз козацьких та чумацьких пісень.

А) Виразне зачитування або прослуховування запису пісень.

– Яка пісня найбільше сподобалася? Чому?

– До якої групи належить кожна з прослуханих пісень? Підтвердіть сказане цитатами з твору.

– Які з пісень знаєте напам’ять, чули раніше, а які для вас невідомі? Про що це говорить?

– Чому народна пісня користується великою популярністю у наш час?

Б) Робота в групах. Ідейно-художній аналіз пісні (клас ділиться на чотири групи, кожна з груп аналізує одну з пісень, після завершення роботи виступає один представник від групи).

Наприклад:

ПЕРША ГРУПА.

“Ой на горі Да Женці жнуть”

Тема – вияв любові й шани до захисників вітчизни – запорізьких козаків, уславлення сміливості, мужності їхніх ватажків.

Художні засоби: звертання (“Гей, вернися, Сагайдачний…”, “Гей, хто в лісі, озовися!”), Діалог, постійні епітети (кониченько вороненький, під горою зеленою, долиною широкою), Пестливі слова (хорошенько, кониченько, вороненький), Образи-символи (кінь, тютюн та люлька), Вигуки (ой, гей).

ДРУГА ГРУПА.

“Стоїть явір над водою”

Тема – вияв народної шани до захисників рідної землі, уславляння героїчного подвигу козаків.

Художні засоби: Пестливі мова (незгодонька, явороньку, козаченьку, молоденький, сіделечко, вороненький, калиноньку), звертання (явороньку, козаченьку), постійні епітети (явороньку зелененький, козаченьку молоденький, кінь вороненький, високу могилу), образи-символи (кінь, явір, пташки, калина), психологічний паралелізм (явір похилився – козак зажурився).

У пісні розповідається про козацьку славу. Її постійним символом виступає червона калина, висока могила як пам’ятник воїнській доблесті.

ТРЕТЯ ГРУПА

“Гомін, гомін по діброві”

Тема – вболівання рідних за долю молодого козака, показ його рішучості, відваги.

Художні засоби: Діалог між козаком і рідними (передає переживання матері та сестри за долю хлопця, його впевненість у правильності своїх рішень), Метафоричність (“Нехай тебе турки візьмуть”, “турки знають – мене кіньми наділяють”, “орда знає – сріблом, золотом наділяє!”), Повторення (Гомін, гомін по діброві, туман поле покриває), Образи-символи (туман – закриває козака від ворогів; кінь – вірний товариш; зброя – дружина), Пестливі слова (синку, зіроньками, слізоньками, додомоньку, головоньку), Епітети (густі терни, буйні вітри), Гіперболізація (“Коли, сестро, пісок зійде – тоді брат твій з війська прийде”).

Життя козака – це постійні походи, сповнені небезпек, битви з ворогом, героїчна смерть на полі бою.

ЧЕТВЕРТА ГРУПА.

“Ой у степу криниченька”

Тема – змалювання сповненого небезпек життя чумаків.

Художні засоби: Слова-вигуки (ой, гей), Риторичне звертання (“Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч правую руку!”, “Ой рад би я, моя мила, хоч обидві подати” – надають пісні сильнішого емоційного забарвлення), Постійні епітети (“сиві воли”, “зеленій мураві”, “сирої землі”), Порівняння (чумак – голуб, дівчина – зозуленька).

Тонкий художній такт народу не може залишити чумака умирати самотнім у степу, і коло нього з’являється в образі зозулі кохана дівчина, щоб попрощатися з ним. їхня розмова викликає приплив нових переживань у слухачів.

III. Узагальнення вивченого.

“Відкритий лист сучасникам” (вчитель зачитує “лист”, діти повинні на нього дати усну відповідь).

Зразок листа

“Шановні нащадки козацького роду! Звертається до вас людина, якій небайдужа доля української народної пісні. Скажіть, чому сьогодні, на початку третього тисячоліття, не чути наших українських пісень, котрі давно здобули світову славу? Чому не співають у містах і все менше – у селах?

У вечірню годину відпочинку, в колі друзів чи на самоті? Чому не кличемо на розраду народну пісню, коли на серці сумно або радісно?

Чому нинішнє естрадне верещання, як та сірчана кислота, нищить юні душі? Які сьогодні модно співати пісні? Чому мовчать народні піснетворці?

Хто і як захистить народну пісню?

З повагою до вас небайдужий сучасник.”

(Звичайно, є у нашому народі й сьогодні творці пісень. Але вони, мабуть, не бачать у свого сучасника потреби у їхній пісенній творчості, бо естрадний примітив звучить на всіх каналах радіо і телебачення. Невибаглива музика діє на повну силу.

Та прийде час, коли чийсь сильний голос порятує наші пісні, виведе їх з небуття. І зазвучать вони сильно і пристрасно, ніжно і чарівно на всю Україну, на весь світ широкий).

IV. Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять дві пісні (на вибір), записати від рідних або знайомих текст невідомої вам народної пісні.




Із пісенних скарбів. Суспільно-побутові пісні “Ой на горі да женці жнуть”, “Стоїть явір над водою”, “Гомін, гомін по діброві”, “Ой у степу криниченька”. Висловлювання відомих людей про українські народні пісні, їхнє ідейно-художнє багатство. Жанрово-тематичне розмаїття пісень. Трагічний і героїчний пафос козацьких і чумацьких пісень
Обратная связь: Email