|  | 

Календар

Календар (лат. calendarium – боргова книжка) – 1) Покажчик усіх днів року із зазначенням днів відпочинку, свят, визначних подій. 2) Астрономічний К. – таблиці з передбачуваним розташуванням небесних світил. 3) Система відліку великих проміжків часу на основі періодичності природних явищ, пов’язаних з рухом небесних світил; історично в європейській традиції юліанський К. (старий стиль) співіснував з григоріанським К. (новий стиль), введеним для територій України Центральною радою 1 березня 1918.

4) Друковане видання у вигляді таблиці або книжки з переліком місяців, чисел, днів тижня; свят, пам’ятних дат, часто – астрономічної інформації. Розрізняють табель-К., перекидний К., відривний К., настільний К., кольоровий ілюстрований К. Видання К. у середні віки здійснювала церква (К.-святці, мінеї, мартирологи), з XIV ст. з’являються К. світського змісту. В Київській Русі перша спроба регламентації часу і ” занять відбилась в “Ізборнику 1076”. 1700 Києво-Печерська друкарня випускає перший в Україні К. під назвою “Календар, або Місяцеслів”. 1720 Петро І заборонив поширювати україномовні К. Перші К. українською мовою вийшли 1850 у Львові, Пряшеві, Перемишлі.

Львівське товариство “Просвіта” випускало “Народний календар” (1870-1939, з 1880 – “Календар “Просвітний”), чимало випусків якого підготував В. Лукич (Левицький). Тут друкувалися твори Т. Шевченка, С. Руданського, І. Нечуя-Левицького, О. Кониського, І. Франка та ін. Подібний К. друкувала київська “Просвіта (1907-08), де з’явилися статті про І. Котляревського, Т. Шевченка. 1909 почав виходити відривний К. (видавництво “Час”). Антологією української поезії став полтавський “Календар “Україна” на 1914″ Г. Маркевича.

У багатьох К. (“Календар на переступний рік 1928” – Ужгород, 1927; “Український народний календар “Світло” – Буенос-Айрес, 1941; регулярні “Український календар” – Польща, “Народний календар” – Пряшів та ін.) публікувалися художні твори – поезії, уривки прози тощо. Політвидав України 1944-49 випускав “Календар-довідник”, пізніше – “Народний календар”. Особливою подією були “Шевченківський календар” (1964) та упорядкований М. Терещенком “Літературний щоденник” (К., 1966).




Календар