|  | 

КАЗКА ПРО СТАРОГО ГНОМА – Захаріас топеліус

Літературне читання 3 клас

З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

КАЗКИ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Захаріас топеліус

Захаріас Топеліус – відомий фінський письменник. Творчість митця надзвичайно розмаїта, однак у Європі його знають насамперед як казкаря.

На створення казок Топеліуса надихала любов до народної творчості. Це почуття ще в дитинстві йому прищепив батько – збирач давніх фінських пісень.

КАЗКА ПРО СТАРОГО ГНОМА

(Скорочено)

Жив колись у підземеллі замку Обу старий-старезний гном із сивою бородою, такою довгою, що міг нею двічі обперезатися1. Він мав десь років із сімсот і, певне, був найстаріший у тій місцевості.

Той гном був добрий домовик, хоч і мав свої примхи2. Оселився він у баштовій печері – найглибшому підземеллі.

Гном влаштував собі справжній палац, зручний і розкішний. Не бракувало там і щербатих глеків, і непарних черевиків, і поламаних іграшок, і цебер3 без дна, і поїдених мишами книжок… Башта була дбайливо заснована павутинням різних візерунків.

1 Обперезатися – обв’язатися чим-небудь ніби поясом.

2 Примха – забаганка, дивацтво.

3 Цебро – велика дерев’яна посудина у вигляді відра або зрізаної діжки.

Гном рідко покидав свій палац.

З Матсом Мюрстеном старий гном познайомився давно, ще коли той був дванадцятирічним хлопцем.

Минали роки. Матс став сторожем у замку, постарів – ся, мав уже вісімдесят років і гарненьку правнучку на виданні. Цілими днями він вештався замком: то лагодив поламані віконниці, то скидав сніг чи спускав воду, що збиралася на даху.

Власне, крім гнома і Матса, ніхто не піклувався про ту стародавню будівлю. А той замок не раз горів, його руйнував час, вітер завивав у його димарях, миші точили його підлогу, западали підземелля й хилилися башти…

Одного разу гном побачив старого Мюрстена, і його сімсотлітнє серце розтало – він не витерпів, зняв з голови смушеву1 шапку, і сторож побачив його.

Щоправда, Матс Мюрстен мало не впав зі сходів, як угледів маленького горбатого дідуся з довгою сивою бородою, що приязно всміхався йому. Він уже хотів перехреститися, коли гном спитав:

– Ти злякався мене?

– Ні, – відповів затинаючись сторож. – А з ким маю честь…

Гном засміявся.

– Та ти ж уже не раз мав таку честь! Пам’ятаєш, хто витяг тебе з підземелля в дитинстві? Хто гасив тобі свічку, як ти засинав над книжкою, і хто знайшов у воді твої черевики, як ти впав із човна?

Хто, як ти спав, цілими ночами ходив по замку й заглядав, чи добре замкнені двері? То я, Матсе. Ми таки давненько знайомі, а тепер будемо й друзями.

Чи не хочеш ти подивитися, як я живу?

– А чого ж, можна, – погодився Матс, хоч серце йому стислося.

1 Смушевий – пошитий із хутра вівці або ягняти.

Він поліз за гномом у темряву, звідки віяло крижаним холодом і тхнуло… вологою.

– У вас, людей, химерний1 смак. Усяк пнеться вище до сонця, – засміявся гном. – А мені найкраще тут. А яке в мене світло!

Мурцю, де ти в біса ділася? Ходи, присвіти моєму приятелеві.

Гном відімкнув засновані павутинням іржаві двері, кицька стрибнула туди й освітила своїми іскристими очима золото, срібло, самоцвіти та інші коштовності. Гном ласкаво поплескав сторожа по плечу:

– Бачиш, я не такий злидар, як ти, певне, думав. Усе це я чесно надбав. Щоразу, як у замку була пожежа або як його грабували вороги, я нишком ховав ці коштовності, бо вони б однаково згоріли чи дісталися розбійникам.

– А якби тебе хто пограбував? – запитав сторож. Кицька зрозуміла його слова. Вона так блимнула

Очима, що старий перелякався. Гном мовчки підвів його до інших дверей. Там щось вило, наче тисяча диких звірів.

1 Химерний – який викликає подив, чудернацький.

– Ось лихі люди, які зазіхали на моє добро, – прохрипів гном. – Усі вони стали вовками.

Матс Мюрстен був такий наляканий, що гном знову розвеселився:

– Пробач, – сказав він. – Я зовсім забув, що ти мій гість. Я б пригостив тебе квашеною павутиною чи маринованою водою з калюжі. Та, мабуть, ти до такого не звик.

То я вже дам тобі вина. Ходи за мною.

– Дуже дякую, – сказав сторож. – Післязавтра в нас весілля. Виходить заміж моя правнучка. То, може, ти був би такий ласкавий і прийшов на весілля?..

– Я подумаю, – відповів гном.

Після цього сторож повернувся з темного підземелля і дав собі слово більше ніколи туди не ходити.

– Прочитай, який вигляд мав гном. Чому, побачивши його, Матс мало не впав зі сходів?

– Що гном запропонував Матсові? Як ти вважаєш, чому?

– Опиши оселю гнома. Чому він назвав смаки людей химерними?

– Що налякало Матса в підземеллі?

А тим часом у замку панувала метушня, бо Матс Мюрстен надумав улаштувати весілля правнучці в просторих замкових залах.

І диво дивне! За одну ніч у замку все було готове. Усі побиті вікна раптом стали засклені, усі поламані сходи полагоджені.

Люди чудувалися, а старий Матс знав, хто доклав до того рук.

І ось почалося весілля. Та гном, хоч і був серед гостей, але не показувався їм. Коли треба було наповнити келихи – чиясь невидима рука наповнювала їх, як треба було прислужитися молодій – хтось невидимий слугував їй.

Але найбільше диво сталося, коли почалось вінчання. Хтось невидимий надів молодій на палець каблучку з великим діамантом, а на голову – корону із самоцвітами. І знову люди вражено перемовлялися, казали, що, певне, сторож знайшов у замку скарб.

Коли гості сіли до столу, старий Матс відчув, що біля нього начебто примостився гном. А за деякий час той і справді пошепки озвався:

– Це корона давньої фінської королеви, що колись мешкала в замку Обу. Тільки ти нікому про це не кажи і взагалі не признавайся, що бачив мої скарби.

І гном подався додому.

Усе було б гаразд, але старий Матс зовсім забув, що треба тримати язика на припоні. А тут, як навмисне, біля нього сіла тітка молодого, скупа-скупуща жінка,

Яка стала говорити, що корона начебто крадена, і старий Матс, розсердившись, розповів їй про гнома та його скарби.

Тітка покликала свого сина, і вони надумали негайно ж піти по скарби: боялися, що хтось їх випередить. Мати й син узяли ліхтаря і подалися до башти.

Коли це раптом лампа погасла, і вони опинилися в такій пітьмі, наче в мішку. І враз перед ними заблищало двоє зелених очей. То була кицька Мурця, але вони того не знали і дуже перелякалися. Та не встигли вони вилізти й на один щабель, як побачили маленького горбатого дідуся з довгою сивою бородою.

– Вітаю вас у своїй господі, – глузливо мовив він. – Дуже приємно, що ви заглянули до мене. Я вас тут і залишу назавжди.

Але гном покарав і сторожа за його довгий язик. Другого ранку замість золотої корони його правнучка знайшла в скрині іржавого казанка.

Переклад Катерини Штанько

– Як гном довів свою відданість другові Матсу? Розкажи, як він допомагав готуватися до весілля, що подарував нареченій.

– Чому гном покарав тітку молодого, її сина й сторожа? Як ти гадаєш, чи допомагатиме він після цього Матсові? Чи зможуть гном і сторож знову стати друзями?

– Як ти розумієш значення вислову Тримати язика на припоні?

– Розглянь малюнки до казки. Яким уривкам тексту вони відповідають?

– Які риси характеру споріднюють героїв вірша Ірини Жиленко (с. 42) та старого гнома з казки Топеліуса?

– Прочитайте в особах розмову гнома з Матсом Мюрстеном. За допомогою інтонації передайте почуття співрозмовників.




Твір на тему: КАЗКА ПРО СТАРОГО ГНОМА – Захаріас топеліус




КАЗКА ПРО СТАРОГО ГНОМА – Захаріас топеліус
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email