|  | 

Книга – міст у світ знань

Мета. Зробити книгу супутником життя, а не тільки навчальних занять. Досягнути того, щоб книга стала для вихованців новим досягненим дивом: щоб вони прагнули спілкування з книгою.

Прищеплювати любов до книги, навчити думати; виховувати жагучу потребу у читанні, культуру читання.

Обладнання. На дошці велика емблема “Живи, книго!”, плакати з висловлюваннями про книгу Цицерона, Дені Дідро, Леоніда Леонова, Василя Сухомлинського; плакати для словникової роботи.

На столі ваза для символічного букета; зліва – поличка з бібліотечкою класу, рекомендованою літературою; справа – столик з учнівськими виробами для гри “Бюро літературних знахідок”: Жаба із стрілою, ліжечка гномиків, сани Снігової Королеви, чобіток кота, черевичок, пляшка із клаптиками паперу, борода Чорномора, Василина Прекрасна.

Перед класом – саморобне Диво-Дерево (з книгами на гілках).

Слово вчителя. Найпершою формою письма була Піктографія, або малюнкове письмо (учень показує малюнок). Малюнок – дві людські стопи – символізував поняття “йти в печеру”.

Наступним етапом розвитку письма була Ідеографія, або символічне письмо (учень показує малюнок – о). Малюнок – о – означав слово око.

Крім письма, єгиптяни зробили ще один винахід – вони придумали, як виготовляти зручний, гладкий і еластичний матеріал для письма – папірус.

Колись на берегах Нілу і біля озера Чад зеленіли зарості високої рослини, схожої на осику. Це папірус. Його стебла розрізали вздовж і укладали рядками, щоб край одного стебла лягав на край іншого. Поперек одного шару стелили новий і пресували.

Протягом багатьох років учені не могли розгадати, чим чим склеювали шари папірусу. Врешті встановили, що чудодійний клей – сік самої рослини, видавлений під пресом. Він і цементував тоненькі шари першого в історії паперу.

Найзнаменитіше з ідеографічного письма і майже єдине, яке дожило до наших днів – це китайська ієрогліфіка.

Ще одне ідеографічне письмо – клинописне, поширене серед народів стародавнього Дворіччя. У нього відбувалося поступове спрощення малюнків, доки вони не скоротилися до найпростішої схеми, власне, вже й не малюнку, а символу.

Важливий крок на шляху до сучасного алфавіту зробили стародавні фінікійці: вони скористались для письма єгипетськими ієрогліфами.

Буквений алфавіт, де є знаки не тільки для приголосних, але і для голосних, з’явився вперше у стародавніх греків. Грецький алфавіт виявився настільки простим і зручним, що ним скористалися й інші народи стародавнього Середземномор’я.

Латинський алфавіт також виник з грецького письма. У середні віки латинь стала міжнародною мовою. На ній викладались результати експериментальних дослідів.

Давньоримська цера – скріплені разом вощані таблички для письма. Це записні книги для коротких тимчасових поміток.

Пергамент – оброблена коров’яча або теляча шкіра, яка використовувалась у стародавні часи для письма. На пергаменті писали з двох сторін аркушу. Колись і пергамент за традицією скручували у згорток.

Але його можна було згинати, він не ламався.

Прообразом майбутньої книги послужили цери.

Перші книги з пергаменту подібні до зошитів: це зігнуті вдвоє і прошиті шнурами аркуші. Декілька таких зошитів вміщали між двома дошками.

Пізніше стали використовувати шкіру; з’явилась нова форма книги.

Слов’янський алфавіт розробили на основі письма два вчених монахи з візантійського міста Солунь – Кирило і Мефодій. Видана перша слов’янська азбука 863 року.

У 13 столітті винайдено спосіб друку дерев’яними літерами. У середині 15 століття в Німеччині запрацював перший у Європі друкарський верстат майстра Йоганна Гутенберга.

Літери для друку виготовлялися з металу. з літер складалися слова. рядки, сторінки. І такі металеві літери слугували довго. До того ж, верстат Гутенберга був механізований, що прискорювало друкування книжок.

У Київській Русі до 16 століття усі слова писалися разом. Вперше в історії письма проміжки між словами з’являються у книзі, яка називалась “Апостол”. Видана ця книга 1564 року друкарями Іваном Федоровим і Петром Мстиславцем.

Сучасне окреслення наш алфавіт здобув на початку 18 століття. коли Петро 1 ввів нову форму письмових знаків – громадянський шрифт замість церковно-слов’янського. Остаточно алфавіт було звільнено від зайвих письмових знаків після тысяча девятисот семнадцатого року.

Цікава інформація

“Чи знаєте ви, що…”

1) Незвичайну Біблію можуть побачити відвідувачі Державного музею мистецтв у Грузії. На важких кам’яних плитах рукою стародавнього майстра висічено 20 сюжетів на теми Старого й Нового Завітів. Така Біблія існує в одному примірнику, її кам’яні сторінки знайдено у високогірному селі Цебельда.

2) Письмо у Київській Русі існувало ще у 10 столітті. У цьому нас переконує старовинний напис на глиняному глечику, який було знайдено 1949 року археологами під час розкопок у селищі Гніздове, біля Смоленська. На глечику написано одне слово “горухща” (гірчиця).

Вчені відносять посудину, у якій зберігалася гірчиця до початку 10 століття.

3) На стінах храму у Фівах викарбуваний стародавній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки сторінки її досягають 40 метрів у ширину.

4) Перший на Русі буквар складено Василем Бурцевим і видано в 1634 році. На титульній сторінці букваря зображено вчителя, який б’є різкою учня.

5) Найменша книга видана 1996 року у місті Падуя (Італія). Розміри її становлять 16 11 мм, що дорівнює приблизно величині нігтя на великому пальці руки. У цій книзі-маляткові надрукований лист Галілея.

6) Найменша бібліотека у світі знаходиться у індійському місті Амрістарі, у ній зберігається…одна книга.

Словникова робота ( Використовується саморобна таблиця “Корисно знати кожному”: обгортки, титульний лист, контртитул, авантитул, анотація, шрифт. фронтиспіс, шмуцтитул. передмова. зміст і коректор).

Виступи учнів з розповідями про збереження, лікування книжок ( з демонстрацією саморобних закладок, похилої підставки, полички для книг).

Бесіда про книгу у роки Великої Вітчизняної війни.

Складання символічного букета – данини вдячності літературі.

1) Мій мак – Михайлові Лермонтову. Вибір його не випадковий. Вибір його не випадковий.

Розпускаються маки дуже швидко, полум’яніють яскравим вогнем, здається, варто тільки доторкнутися – зразу обпечусь. Поруч з ними блідне вся квіткова аристократія. Два дні полум’яніють маки. І раптом згасають. Відразу на пишній клумбі без них стало пусто.

Така ж доля була і у поета Лермонтова.

2) Гілку шипшини дарую Салтикову-Щедріну; вона колюча, як його сатира; цілюща, як творчість письменника.

3) Я дарую гілочку берізки – символ життя, краси і чистоти – автору поезії “Береза” Сергію Єсеніну, який навчив мене бачити і любити природу.

4) Цю червону гвоздику. як символ миру і дружби, я хочу подарувати письменникові Максимові Горькому, який сказав: “Книга – найскладніше і найбільше диво з усіх див, яке створене людством на шляху до щастя і могутності майбутнього!”

5) Ці колоски пшениці і ніжні ромашки я дарую Михайлу Шолохову, книги якого допомагають людям стати кращими. чистішими, людянішими.

6) А я найбільше люблю поезію Костянтина Симонова, особливо його твір “Син артилериста”. Тому й дарую йому цей гладіолус як символ Мужності і Відваги.

У крылечка нашей школы

Клумбу свежую стеречь

Встал на стражу гладиолус

(по латыни – это “меч”),

И как будто строгий воин

В светлых латах лепестков

Поднимается спокоен,

Неприступен и суров.

7) Добро сильне не саме собою. а силою кожного з нас. Все життя людина повинна творити себе за допомогою книги. Тому Борис Пастернак назвав книгу “шматком гарячої совісті”, з якої йде дим”.

Червоні тюльпани – це символ людяності, любові до людей, їх я дарую поетові Борисові Пастернаку.

8) На уроках позакласного читання із зарубіжної літератури ми познайомилися з віршами Вероніки Туш нової. Мене захоплює її вміння втішитися життям, її доброта і сердечна любов до всього живого. Здається. що дивного у звичайній шишці?

Ми часто бачимо її у лісі і не звертаємо уваги. Поетеса говорить про неї з ніжністю і любов’ю:

Я в снегу подтаявшем

Около ствола

Гладенькую, мокрую

Шишку подняла,

А теперь в кармане

Я ее ношу,

Выну, полюбуюсь,

Лесом подышу.

Тому я дарую соснову гілку з шишками, як символ доброти, Вероніці Туш новій.

Бюро літературних знахідок.

( Учні впізнають героїв та їх речі з літературних творів).

1) Черевичок Попелюшки ( Ш. Перо, “Попелюшка”).

2) Пляшка з клаптиками паперу ( Ж. Верн, “Діти капітана Гранта”).

3) Чобіток Кота ( Ш. Перо, “Кіт у чоботях”).

4) Ліжечка Гномиків (У. Дісней, “Білосніжка і семеро гномів”).

5) Сани Снігової Королеви ( Г. Андерсен, “Снігова Королева”).

6) Жаба зі стрілою (російська народна казка “Царіва-Жаба”).

Заповіді читача:

1. Пам’ятай. що читання – одна з найважливіших, найпотрібніших, найсерйозніших робіт, а не так “між іншим”.

2. Навчися користуватися змістом книги.

3. Хоча б одну з прочитаних тобою останнім часом книг читай із закладкою, помітками олівцем, повертайся іноді до прочитаного.

4. Закриваючи книгу ( навіть прочитавши тільки частину її), подумай, що запам’яталось, схвилювало, налякало, утішило, вразило, здивувало.

5. Не залишай книгу недочитаною без серйозних причин.

6. Намагайся самостійно розібратися у всьому, пояснення незрозумілих слів шукай у тлумачних словниках.

7. Книга добре і надовго запам’ятовується, якщо її зміст розповісти другові, батькам.

Підсумок.

Хай книга завжди закликає вас до серйозної і глибокої душевної роботи, до прагнення стати кращим, чистішим, добрішим.




Книга – міст у світ знань
Обратная связь: Email