|  | 

КОРОЛЕВЕ ЗОЛОТО – НАРОДНІ КАЗКИ

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ

НАРОДНІ КАЗКИ

КОРОЛЕВЕ ЗОЛОТО

(Буковинська народна казка)

Один бідний русин вдень і вночі робив, але нічого не міг доробитися. А біда йде – біду веде: в чоловіка здохла конячина. Потім коло хати впав і пліт.

А в сусідстві з русином жили крамар і корчмар. Ті гендлярі, як не стало плота, вже й сміття кидали на його город, до того занапастилися на бідного сусіда.

Але біда, як кажуть, навчить розуму. Думав русин, як йому залатати дірки в гараздах, та й собі придумав: почав збирати сміття в бочки. Наповнив дві бочки, написав на них “Королеве золото” і повіз до міста.

А назустріч загулькнув1 регімент2 жовнірів. Генерал подивився здалеку і прочитав на бочках усе, що було написано. Прискакав до русина й кричить:

– Як ти смієш везти в місто королеве золото без військової варти!

– А звідки я візьму жовнірів?

– Я тобі дам!

– Най буде… Король вам подякує.

Генерал дав розказ3, аби сто жовнірів не відходили й на крок від русинових бочок.

Їхали, скільки їхали, але їх у дорозі захопила ніч. Русин сказав жовнірам:

– Аби-сьге добре пантрували4 королеве золото, бо я йду спати.

Заліз у кущі і скоро заснув. Жовніри пантрували, скільки пантрували, а над ранком, коли майже всі придушили зайця5, один із них, що мав липкі руки6, сказав іншому:

– Ану, мой, позичмо трохи золота від нашого короля – він від того не дуже збідніє.

Вилізли на фіру, сунули руки в бочки і повитріщувалися7.

– Тут сміття, а не золото!

– Бігме8, сміття… Видко, що ті русини дарують нашому королеві!

Перевернули бочки догори дном і теж лягли спати.

А русин прокинувся, підійшов до фіри і раптом закричав;

– Я це так не лишу!..

Побіг до генерала і закричав:

– Мой, пане генерал, ади, твої жовніри обікрали короля! Нас тепер чекає мотузка і гілляка.

– Як це обікрали? – не повірив генерал.

– Ади, забрали золото, а в бочки накидали всілякого сміття. Що, скажете аби-м9 тепер віз нашому королеві повні бочки сміття?

Генерал геть чисто перепудився10.

– Слухай, чоловіче, не кажи королеві про моїх жовнірів. Я тобі заплачу…

І витягнув великий пулярець11, що був набитий грішми.

– На, й скажи королеві, що на тебе напали злодії. Викрутися сам та й мене в біду не пхай.

– Не журися, пане генерале, русин – як має гроші, то має і розум!

Бідний сів на фіру і – гайда додому. Купив собі козу, кілька овець, пацятко12 і живе-поживає.

А крамар і корчмар, як уздріли13 його гаразди, дуже здивувалися. Прийшли і питають:

– Звідки маєш усе те добро?

– Наш світлий король дав.

– За що?

– Та за те сміття, що ви накидали мені у город. Зібрав я його у бочки, написав на них слова “Королеве золото” і повіз до столиці. Король довідався про те і спорядив перед мене регімент жовнірів під командою самого генерала, аби злодіїв відганяли.

А генералові сказав дати мені цілий пулярець золотих бринькачів14.

– За що такі гроші? – не розуміли гендлярі.

– Та за мою любов до короля. Просили, аби-м ще привіз королеві золото.

– Продай нам ті бочки, – почали казати гендлярі.

Чоловік погодився.

Крамар і корчмар заплатили гроші і взяли собі бочки. Щодня складали до них сміття. А коли наповнили, вкотили на фіру і – вйо до короля.

Виїхали за село, коли назустріч королеве військо. Втішилися, що так борзо15 зроблять файний гешефт16.

А генерал здалеку читає “Королеве золото”.

– Ади, мой, знову везуть сміття світлому монархові! – крикнув і затрусився, гейби у пропасниці17. – Тепер я їх навчу, як збиткуватися18 з престолу!

Дав команду, аби сто жовнірів скакали за ним. Стали коло фіри, і він сердито запитав:

– Ану, яке золото везете королеві?

– Та, знаєте яке, пане генерале, – відповіли гендлярі. – Ви вже мали діло з цими бочками.

– Переверніть бочки! – дав розказ генерал.

Жовніри перевернули – посипалося сміття. Генерал поблід від злості:

– Всипте їм по двадцять п’ять, але гарячих19!

А жовнірам не треба було два рази казати. Стягнули з фіри корчмаря і крамаря і так їх лупцювали, аж порохи летіли. Гешефтарі ледве вилізли на фіру.

Всю дорогу йойкали.

Бідний русин не був такий заздрічний20 – знову кидав їм сміття, аби мали що везти світлому королеві.

1 Загулькнути – тут: з’явитися. 2 Регімент – загін. 3 Дати розказ – тут:наказати.4 Пантрувати – доглядати.

5 Придушити зайця – тут: заснути. 6 Мати липкі руки – бути злодієм. 7 Повитріщуватися – подивитися. 8 Бігме – їй-богу.9 Аби-м – щоб. 10 Перепудитися – перелякатися.

11 Пулярець – гаманець.

12 Пацятко – поросятко. 13 Уздріти – побачити.14 Бринькачі – тут: гроші.15 Борзо – швидко.16 Файний гешефт – добрий заробіток.17 Гейби у пропасниці – тут: дуже сильно. 18 Збиткуватися – знущатися.

19 Всипати гарячих – тут: відлупцювати. 20 Заздрічний – тут: заздрісний.

Хто? Що? Коли? Чому?

Як?

1. Як жив бідний русин? 2. Хто нападав на бідного русина? 3. Що придумав русин? 4. Чому генерал кричав на русина?

5. Як повелися жовніри? 6. Що зробив русин, коли прокинувся? 7. Чому генерал дав русинові гроші? 8. Що вирішили зробити крамар і корчмар?

Чому їм не вдалося розбагатіти?

ВПРАВИ і ЗАВДАННЯ

I. Прочитайте буковинську народну казку “Королеве золото”, складіть план тексту.

II. Поясніть значення слів і виразів:

1. Біда йде – біду веде. 2. Біда навчить розуму. 3. Мати липкі руки.

4. Бути заздрісним. 5. Затруситися, як у пропасниці.

III. Доповніть речення словами з тексту:

1. Один бідний русин вдень і вночі робив, але… 2. Їхали, скільки їхали, аж ось… 3. Король довідався про те і вислав… 4. А жовнірам не треба було два рази казати.

Стягнули з фіри корчмаря і крамаря і…

5. Бідний русин проте і вислав…

IV. Перекладіть рідною мовою:

1, Аби-сьте добре пантрували королеве золото, бо я йду спати.

2. Бідний сів на фіру – і гайда додому. 3. Стягнули з фіри корчмаря і крамаря і так їх лупцювали, аж порохи летіли.

V. Складіть невеликі діалоги, вживаючи слова та вирази:

А) генерал, подивитися, прочитати, бочки сміття, везти, золото, військо, варта, звідки, взяти, жовніри, подякувати;

Б) русин, прокинутися, кричати, обікрасти, не повірити, забрати, накидати сміття.






КОРОЛЕВЕ ЗОЛОТО – НАРОДНІ КАЗКИ
Обратная связь: Email