|  | 

Краса вірності (за романом О. Гончара “Прапороносці”)

Роман “Прапороносці” О. Гончара – роман-трилогія про Велику Вітчизняну війну. У ньому виразно виявилась одна з найхарактерніших особливостей мистецтва – показ особистості органічному зв’язку з колективом, глибоке розкриття її найпотаємніших роздумів, що сягають людинознавчих проблем, розуміння нею “краси вірності”.

Проблема “краси вірності” розкривається через образ Брянського і Шури Ясногорської. Чистотою, якоюсь світлою ясністю оповитий образ Юрія Брянського. Студент-математик у недавньому минулому, нині командир роти мінометників. Юрій продовжує наполегливо вчитися. І хоч війну йому нав’язали, як і всьому народу, він розуміє, яке значення на війні має техніка. Освічена людина.

Брянський завжди зібраний, дисциплінований, підтягнутий, урочистий. Чернишеві він здавався “соняшником у цвіту”. І хоч Юрій Брянський діє тільки в першій частині роману, однак він продовжує жити в серцях бойових побратимів, залишаючись для них ідеалом, до якого треба прагнути, зразком, на який слід рівнятися.

О. Довженко у своєму “Щоденнику” написав: “Війну в мистецтві треба показувати через красоту, маючи на увазі великість! і красоту людських вчинків на війні. Всякий інший показ війни позбавлений всякого смислу”. Саме такий підхід виявив О. Гончар в осмисленні двох проблем: “краса вірності” і “звільнення людини”.

Герої Олеся Гончара живуть у світі злому й холодному, у світі, сповненому абсурду. Рятівною вірою для них стає віра в людину, в силу її розуму, високість духу. Вони прагнуть краси в усьому – в коханні, у вірності своєму коханню, в гармонійних людських стосунках.

Поняття “краси вірності” набуває у творі ширшого звучання, ніж просто вірність коханій чи коханому.

На думку письменника, кожна людина перці за все повинна виявляти вірність своєму обов’язку, вірність своїй Батьківщині Тому-то й вкладає Гончар в уста Юрія Брянського слова: Все! все ми віддаємо тобі, Батьківщино… Все! Навіть наші серця І хто не звідав цього щастя, цієї., краси вірності, той не жив по-справжньому”.

Життєвою правдивістю приваблює в романі образ Шури Ясногорської. Це кохана Юрія Брянського. Разом з ним вона вчилася на математичному факультеті Мінського університету.

Вони так добре знали одне одного, що могли вгадувати думки. їх кохання було чисте, кришталеве. Брянський в розмові з Сагайдою говорим про те, що він свято вірить своїй коханій. І нехай пройдуть роки, та він вірить, що вона ніколи не зрадить йому.

Чистота, глибина, цнотливість почуттів дівчини глибоко розкриті в романі. Вперше як персонаж Шура з’являється в другій книзі роману Вона нестримно поспішає до коханого, хоч сама природа віщує якесь лихо. По дорозі Шура дізнається про смерть Юрка на 805 висоті.

Передчуття щасливої зустрічі з коханою людиною запитується тяжким горем. Серед темної ночі, коли на вулиці осінній дощ стукався й стукався… у тисячі веретен”, стоїть вона, “нерухома, мов тополя, похилена вітром” і нагадує нам Ярославну з безсмертної пам’ятки слов’янського письменства “Слово о полку Ігоревім”, твору, рядки з якого Гончар брав епіграфами до частин трилогії.

Образ Ясногорської в романі розкривається в основному в інтимному плані. Проте через взаємини дівчини з Юрієм, а потім з Чернишем ставиться і правильно розв’язується одна з важливих морально етичних проблем – проблема вірності близькій людині, проблема чистоти світлого людського почуття.

Після загибелі Брянського в Шури виникло бажання накласти на себе руки. Та коли Воронцов розповів їй легенду про лебедів і закінчив її реплікою про те, що людина відрізняється від птаха перш за все тим, що вона людина, дівчина переосмислила сутність життя.

Через певний час Щура закохується в молодого офіцера Євгена Черниша. Ніхто з однополчан не засуджує ні Євгена, ні Шури, бо їх кохання – це перевірка моральних цінностей. Юними серцями оволоділо серйозне й глибоке почуття, і тут немає нічого образливого для пам’яті загиблого Брянського.

Шура гине від ворожої кулі в переддень Перемоги. Як зрозуміти цей епізод з роману? Гончар не дає відповіді на це питання, читацькі ж варіанти можуть бути найрізноманітнішими. Проблема “краса вірності” актуальна і в наш час. Час, коли Україна вибудовує свою самостійність, державність.

Чим більше буде серед нас людей високої моралі, тим швидше ми наблизимо світле майбутнє.




Краса вірності (за романом О. Гончара “Прапороносці”)
Обратная связь: Email