ЛІНА КОСТЕНКО
Крила
А й правда, крилатим грунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
У цьому правда пташина… А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху – пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Л. Костенко – співець людської окриленості, тобто наснаги до життя і творчості, тих рис, що визначають Людину: правдивості, щирості, щедрості, віри, надії, любові. Поезії “Чайка на крижині” та “Крила” пов’язані між собою спільною темою і складають диптих.