|  | 

Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.)

Видатний римський поет-лірик Квінт Гора́цій Флакк народився на півдні Апенінського півострова у невеличкому місті Венузія. Своєї матері він не пам’ятав, вона дуже рано померла. Батько ж майбутнього поета був вільновідпущеником (колишнім рабом), якому вдалося не лише отримати волю, а й набути статок – маєток біля міста. І хоча рабське походження плямувало репутацію людини, Горацій ніколи його не соромився і часто згадував про це в своїх творах.

Батько зробив усе, щоб дати Квінту найкращу, тобто аристократичну освіту, яка відкрила б перед сином шлях у вищі кола римського суспільства. Навчання у Венузії довелося покинути: діти місцевої еліти любили поглузувати із сина колишнього раба. Єдиним місцем, де можна було, на думку Горація-старшого, продовжувати навчання, був Рим. У такому величезному місті і вчителі кращі, і походження школяра мало кого цікавитиме.

Так дев’ятирічний Горацій потрапив у столицю, де за десять років здобув чудову освіту, яка передбачала бездоганне знання латини, творів римської літератури, тонкощів ораторського мистецтва та римських законів. Під час навчання в школі талановитий хлопчина взявся за вивчення грецької мови і дуже скоро зміг прочитати “Іліаду” Гомера в оригіналі. Твір давньогрецького генія справив на нього сильне враження, і рідна римська література якось відразу здавалася йому недосконалою.

Горацій настільки захопився грецькою літературою, що навіть сам почав писати вірші грецькою мовою.

Вінцем римської освіти було вивчення філософії. Найпрестижнішим вважалося поїхати в Грецію і прослухати курс філософії саме там. Батько Горація не пошкодував коштів і відправив сина в Афіни – місто, яке славилося своїми філософськими школами й найвищим рівнем освіти. Проте завершити навчання Горацію не вдалося, на заваді стали бурхливі політичні події – розпочалася чергова громадянська війна. До Греції прибувМарк Юній Брут, очільник римлян-республіканців, які розпочали війну проти прихильника диктатури Гая Юля Цезаря Октавіана.

Під гаслом захисту республіки патріотично налаштована римська молодь, яка навчалася в грецьких школах, масово вступала до республіканської армії.

Горацій особисто познайомився з Брутом і справив на нього настільки сильне враження, що той призначив юнака командиром одного з легіонів. Не останню роль у рішенні двадцятидворічного Квінта вступити до армії республіканців відіграло захоплення давньогрецькою історією, де було достатньо прикладів доблесної боротьби з тиранією.

Вирішальна битва між військом цезаріанців і республіканськими легіонами відбулася в північній Греції поблизу містечка Філіппи в 42 році до н. е. У цьому кривавому побоїщі гору взяли цезаріанці, армія яких складалася з досвідчених і професійних воїнів, а не з поспіхом набраних студентів. Юній Брут, усвідомивши поразку, покінчив життя самогубством, а залишки його війська врятувалися втечею. Втік з поля бою і командир легіону Квінт Горацій Флакк, для якого битва під Філіппами стала переломним моментом у житті – поразка республіканської армії морально його надломила. Пізніше він так описав цю доленосну для себе подію:

Згадай Філіппи, звідки тікали ми,

Де щит я кинув… Зламано мужність там,

А ті, хоробрі перед боєм,

Потім лягли – до землі обличчям.

Усі республіканці – учасники війни – були оголошені в розшук як небезпечні злочинці. Більше року юнак не наважувався повернутися додому, він поневірявся грецькими островами і містами Малої Азії, зазнаючи справжніх злиднів. Лише в 40 році до н. е., скориставшись амністією, оголошеною Октавіаном, Горацій “з підрізаними крилами” прибув до Рима. Тут на нього чекала жахлива звістка – за час його відсутності помер батько. Ще одним болючим ударом стала конфіскація маєтку у Венузії і майна в Римі на користь ветеранів Октавіана.

Тепер він залишився без опіки близької людини і без шматка хліба на вулицях величезного міста. Потрібно було починати нове життя, більше опікуючись не вільнолюбними ідеями, а виживанням.

Щоб не померти з голоду, Горацій влаштувався переписувачем рахункових книг до скарбниці міста, водночас все своє дозвілля він присвячував написанню віршів. До літературної діяльності його спонукали життєві розчарування, “зухвала вбогість” і небажання померти звичайним писарчуком. Поетичний досвід у нього вже був, правда грекомовний, і тепер молодий поет звернувся до рідної латини. Своє рішення він пізніше пов’язував із дивним сном.

Одного разу йому наснився Кві́рин – римський бог народних зборів, який сказав: “Хочеш примножити загін грецьких поетів? Коли так, то краще вже носи дрова до лісу: це куди менша дурниця”.

Літературна діяльність Горація

Завдяки сформованим мистецьким уподобанням двадцятип’ятирічний Горацій уже на початку своєї літературної діяльності виступив не як юнак – початківець, а як достатньо зрілий митець. Він ретельно і наполегливо працював над удосконаленням своїх творів, добиваючись простих, майже розмовних інтонацій. У 38 році до н. е. на Горація звернув увагу Вергілій – уже відомий автор “Буколік”, поет, наближений до Октавіана.

Вергілій оцінив поетичну майстерність новачка і, незважаючи на його республіканське минуле, представив Меценату.

Могутній покровитель мистецтва і особистий друг “тирана” Октавіана, на великий подив Горація, зацікавився віршами, а не подробицями його участі у битві поблизу Філіпп. Проникливий Меценат, як і у випадку з Вергілієм, одразу побачив, що римська література отримала ще одного генія. Він вирішив матеріальні клопоти Горація, постійно заохочував до літературної праці, а в 33 році до н. е. подарував йому невеликий маєток поблизу Рима.

Невдовзі після знайомства з Меценатом Горацій був представлений Гаю Юлію Цезарю Октавіану. Правитель виявився спокійною, стриманою, дуже скромною в побуті людиною і щиро переймався благом Рима. Результати діяльності Октавіана на той момент були очевидними – незважаючи на продовження громадянських воєн, кожна нова його перемога робила життя стабільнішим і спокійнішим. Із часом Горацій почав сприймати Октавіана як видатного політика, здатного відновити рівновагу у величезній Римській державі й встановити порядок.

Під впливом успіхів Октавіана Августа Горацій звернувся до політичних тем. Поет почав оспівувати оновлену римську державу, успіхи римської зброї і безпосередньо особу римського правителя.

Головну заслугу Августа Горацій бачив у закінченні кривавих громадянських воєн, встановленні довгоочікуваного миру і відновленні порядку в державі. У доробку зрілого періоду творчості видатного поета чільне місце посідають оди (три книги видані у 23 році до н. е., а четверта – в 13 році до н. е.).

Проте навіть славлячи Августа, поет не надто зближувався з римською верхівкою, багато часу проводив у своєму маєтку і більшість приємних для правителя віршів писав на його ж замовлення.

Літературний коментар

Оди Горація

Чотири книги од Горація – це вершина його творчості, у них він повністю розкрив свій ліричний талант.

Взірцем для своїх од Горацій обрав творчість давньогрецьких ліриків, зокрема Сапфо. Він відтворив будову, поетичні розміри і стиль їхніх віршів, збагативши римську поезію новими й для неї ще невідомими поетичними формами. Майстерність Горація викликала захват уже в сучасників, та навіть після його смерті жоден римський поет не досяг такої досконалості віршування. Давньогрецький досвід Горація не вичерпувався лише формальними запозиченнями.

Образність його віршів також значною мірою побудована на давньогрецьких досягненнях – він широко використовує міфологічні мотиви (наприклад, з міфів про Трою і Троянську війну), часто згадує імена давньогрецьких героїв (наприклад, Геракла і Паріса).

Пісні Горація – це майже завжди звернення до певної особи, як до сучасника (“До Мецената”, “До Торквата”), так і до давнього героя (“До Паріса”). Деколи поет звертається до групи осіб (“До римського народу”), до когось із богів (“До Меркурія”, “До Мельпомени”). Використовуючи безпосереднє звернення, Горацій вільно і невимушено висловлює свої думки і почуття, дає поради і настанови.

Тематично оди Горація дуже різноманітні. Частина з них – офіційні замовні вірші, за своїм звучанням урочисті й піднесені. В них поет висловлює ненависть до громадянських воєн, гордість за процвітання Риму і за повернення багатьох чеснот суспільного життя завдяки правлінню Августа.

Значно більше в його книгах любовних та дружніх віршів-звернень. Поет славить життєві насолоди, веселі розваги, легкі захоплення. Проте найважливішою складовою чотирьох Горацієвих книг стали оди-роздуми на морально-філософські теми.

Завдяки їм поет увійшов в історію як учитель життя, який проповідує душевний спокій, байдужість до життєвих негараздів, зневагу до багатства, помірність і скромність.

Горацій усвідомлював своє значення як видатного римського поета. Цю думку повністю поділяли й сучасники Горація – ще за життя він став класиком, його твори вивчали в школах, і сам Август був переконаний, що вони “збережуться навіки”. Найповніше відчуття власної обраності висловлене в оді “До Мельпоме́ни”.

На думку Горація, його поезії подолають “часу біг” і в них продовжуватиме жити його “краща частка”, долаючи таким чином навіть невблаганну смерть. Це твердження видатного поета справдилося. Протягом двох тисячоліть його твори вивчали в школах, а переклади впливали на розвиток всіх європейських літератур.

Серед українських класиків Горація перекладали Григорій Сковорода та Іван Франко.




Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.)
Обратная связь: Email