|  | 

Л. Глібов і світовий досвід байкарства

Байка у нашого народу стала одним і з найулюбленіших літературних жанрів. Стислою розповіддю, винятково простим і в той же час глибоким змістом, тонкими натяками вона не тільки зацікавлює читача, а й викриває вади у стосунках людей і сприяє вихованню позитивних рис, прищеплює читачеві непримиренність до свавілля і несправедливості. Хоч у байках різних письменників і в різні часи інколи повторюються одні й ті самі сюжети чи дійові особи, як, наприклад, у творах Езопа (давньогрецького байкаря), Крилова і Глібова, проте кожний із них прагне внести у свій твір особливості, властиві його часові й народові. Байки виникли давно.

Першим найвидатнішим байкарем вважається Езоп, який жив у VI-V ст. до н. є. у стародавній Греції, а звідси й назва алегоричної мови байок – езопівська. У російській літературі розвиток байки пов’язаний з іменами Кантемира, Сума-рокова і особливо І. А. Крилова. В Україні байка бере свій початок від Г. С. Сковороди (1722-1794 рр.). Видатний учений і поет був захисником покріпаченого люду. Він написав чимало прозових байок, які ввійшли. до збірки “Басни харьковскія”.

Остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі пов’язане з творчістю Л. І. Глібова. Зі своїми байками Л. І. Глібов виступив у той час, коли формувалась нова суспільна сила – різночинська демократія, до якої за походженням належав і він сам. Ця обставина виразно позначилась на світогляді, естетичних поглядах і творчому методі письменника. У творчості та громадській діяльності Глібова у ранні роки виявлялись виразні демократичні тенденції. Але в той же час письменник відходив від лібералізму.

До реформи 1861 року він поставився дуже стримано, не підносив її, як це робили ліберали. Виступивши з байками на початку 50-х років, Л. І. Глібов використав творчий досвід байкарів-попередників як російських, так і українських, але найбільше значення для розвитку таланту байкаря мала творчість І. А. Крилова. І Крилов, і Глібов у своїй творчій практиці користувалися методом критичного реалізму. Заперечення кріпосницьких відносин, захист інтересів народу обумовили критичне ставлення Крилова і Глібова до сучасної їм дійсності, гостре викривальне зображення її. Глібов учився у Крилова насамперед розробляти актуальні проблеми часу, підносити їх на високий суспільно-політичний рівень, надавати їм громадського звучання.

Вибір жанру (байки) був зроблений Глібовим теж під впливом Крилова. У зв’язку з тодішніми цензурними умовами Крилов не міг бичувати пороки самодержавно-федерального ладу в незавуальованій формі і тому звернувся до байки, яка, за його власним виразом, дозволяла говорити правду “вполоткрыта”. Ця ж обставина примусила і Глібова висловлювати свої думки езопівською мовою. Перші байки Глібова, що являють собою переклади байок Крилова (на це вказував сам Глібов), свідчать про прагнення українського байкаря оволодіти творчим методом і художньою майстерністю свого геніального учителя.

Пізніше Глібов на основі сюжетів, які вже розробляли цілий ряд байкарів, у тому числі і Крилов, створює свої оригінальні байки. Ці сюжети Глібов переробляє: поширює або скорочує окремі місця, замінює дійові особи, уводить описи і ліричні відступи, як вимагає того місцевий матеріал, на якому пишеться байка. Порівняємо односюжетні байки Глібова і Крилова. Так у байці Крилова “Кот и Повар” виступають “Повар-грамотей” і “Кот Васька”, а у байці Глібова “Кіт і Баба” – баба Шелестиха і ледащо Кіт; у байці Крилова “Две собаки” – Жужу і Барбос, у байці Глібова “Цуцик” – Цуцик і Бровко; у байку “Вовк та Ягня” введено ліричну кінцівку тощо. Найчастіше Глібов поширює текст: де, наприклад, у Крилова одне лише речення з граничною стислістю передає основний. зміст події, у Глібова – часто цілий малюнок.

Наприклад, у Крилова “Тришкин кафтан”: У Тришки на локтях кафтан продралея. Что долго думать тут? Он за иглу принялся: По четверти обрезал рукавов – И локти заплатал.

Кафтан опять готов. У Глібова “Охрімова свита”: Була в Охріма сіра свита Так хороше пошита Раз став він свиту надягать, Аж дивиться – рукава вже продрались, От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать. Як бачимо, у творах двох письменників, близьких світоглядом і творчим методом (Крилова і Глібова), які для художнього зображення беруть однаковий життєвий матеріал, працюють в одному жанрі, буде неминуча подібність.

Отже, вивчаючи досвід українських та російських письменників-попередників, Л. Глібов досяг великої реалістичності і життєвості зображення, виробив високопоетичну, але разом з тим просту й зрозумілу народному читачеві форму. Байки Глібова – найвищий етап розвитку української класичної байки.




Л. Глібов і світовий досвід байкарства
Обратная связь: Email