Ліричний портрет – один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л. п. – уривок із вірша Є. Маланюка “До портрета Мазепи”:
В панцир закуто груди і плечі.
Тінню за ними – спалені крила.
Серце юне і тіло старече
Пурпур і бронза окрили.
Риму козацького сивий Марсе!
Чули століттями, сивий гетьмане,
Гул погребовий гетьманського маршу
Крізь Петербургу затруті тумани.
Квітень не всує спалахнув у січні,
О, імператоре пізніх літ! –
Вічна пам’ять плечам владичним,
Що обіймали блакитний міт.