ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР
ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст.
По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки), синаксиму (1737- 1738), риторику. З грудня 1740 р. – академічний екзаменатор, з 29 січня 1741 р. – ігумен, а згодом настоятель Віденського Святодухівського монастиря.
У 1745 р. призначений архімандритом Ніжинського Благовіщенського монастиря. 23 січня 1746 р. на вимогу митрополита Київського Рафаїла Заборовського призначено ректором Київської академії як людину “стану і вчення доброго, що може богослов’ю навчати”. Через конфлікт його з митрополитом Тимофієм Щербацьким 29 листопада 1751 р. звільнений з посади ректора й засланий у Київський Видубицький монастир з позбавленням архімандричого титула. Там він і помер наглою смертю під час монастирської трапези.
Похований у Видубицькому монастирі.
С. Ляскоронський залишив після себе записи з догматичного богослов’я, текст курсу риторики, драму “Трагікомедія…”. Остання, хоч і має назву трагікомедії (жанр, теоретично розроблений Ф. Прокоповичем), писана в старих київських традиціях і належить до великодніх драм. Являє собою певною мірою компіляцію з київських великодніх драм, найближче до неї – “Царство натури людської”.
Очевидно, трагікомедія С. Ляскоронського, хоча й вважається великодньою, була виставлена на свято св. апостолів Петра і Павла (29 червня за ст. ст.), тому що ціла група яв другої дії присвячена цим апостолам, не має зв’язку з попередніми й, очевидно, була вставлена спеціально. Це підтверджується й фіналом драми, де фігурують “Орел монарший”, що побиває лева. Драма ця не належить до найкращих зразків драматургії, але цікава з історико-літературного боку.
Літ.: Петров Н. Очерки из истории украинской литературы XVII – XVIII вв. К., 1911.
М. Шевчук
Твір на тему: ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР
ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР