|  | 

М. Гоголь і Україна – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”

ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

§ 6. “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” – РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ

М. Гоголь і Україна

Вивчати творчість українського народу М. Гоголь почав ще під час навчання в Ніжинській гімназії. Він часто бував у знайомих селян з передмістя, тоді ж завів “Книгу усякої всячини, або Підручну енциклопедію”, куди записував цитати з різних книжок, власні враження, міркування. Серед цих нотаток є чимало описів народних обрядів, оповідок, пісень.

Усвідомлення справжньої значущості “народного матеріалу” прийшло пізніше, лише після неуспіху його першого надрукованого великого твору – поеми “Ганц Кюхельгартен”. Критики, статті яких і спонукали молодого письменника придбати й спалити майже увесь наклад, дорікали автору тим, що нічого “нового й несподіваного” вони в поемі не знайшли. Однак ця недосконала юнацька поема визначила головне у творчості раннього Гоголя – романтичний тон, який мав багато спільних рис із загальноєвропейським, а особливо з німецьким романтизмом.

Європейський романтизм у пошуках першоджерел національних культур звернувся до Середньовіччя. Німецькі романтики з особливою увагою ставилися не лише до літературних творів доби Середньовіччя, а й до народної творчості, яка ставала матеріалом для митців, науковців. Гоголь був обізнаний з багатьма працями німецьких істориків, і його захоплювало їхнє вміння “стиснути все в малооб’ємний фокус і двома-трьома яскравими рисами, часто навіть одним епітетом, визначити раптом подію і народ”. Характеризуючи іншого історика, Гоголь зауважив, що його думки приховуються “скромно, іноді у такому непримітному куточку…”, але думки ці такі глибокі, що тому, хто їх осягне, відкривається “на землі небо”. Але чи не найбільше Гоголь захоплювався істориком Гердером, який “бачить минуле духовним поглядом” і “вміє донести до читачів високу ідею”.

Статті, присвячені німецьким історикам, були написані саме в той час, коли створювалися “Вечори на хуторі біля Диканьки”, і допомагають зрозуміти, якими шляхами йшов творчий пошук самого Гоголя.

В українському фольклорі Гоголь побачив те “першоджерело” слов’янської культури, яке європейські романтики шукали в культурі Середньовіччя. Інтуїція історика підказувала, що українські народні обряди, оповідки, пісні невипадково живуть у народній пам’яті, бо мають глибинний зміст. А геніальна інтуїція художника підказала форму, яка допоможе читачам у малому побачити велике, поглянути на народне життя “духовним поглядом” й відкрити “небо на землі”.

Створюючи свої повісті, де так багато веселого, казкового, страшного, Гоголь виконував найскладніше завдання – дати своє художнє, філософське розуміння людини і світу. У своєму вільно відтвореному художньому світі митець прагнув відкрити цілісний і рівноправний народний світ. Україна, за влучним висловом дослідника Ю. Манна, поставала “на карті Всесвіту як материк з Диканькою у його центрі”.

Вивчення цього “материка” давало ключ до розуміння національних духовних особливостей, національної долі.

У листах Гоголя до матері, написаних на межі 30-х років, містяться численні прохання надсилати йому найрізноманітніші відомості щодо українських народних обрядів, легенд, забобонів, вірувань. У листі до українського фольклориста М. Максимовича критик М. Сомов, теж українець за походженням, писав 1831 року: “У Гоголя є чимало малоросійських пісень, оповісток, побрехеньок, казок тощо, яких я ще ні від кого не чув, і він не відмовиться поступитися піснями доброму земляку своєму, якого заочі поважає. Він людина блискучого обдарування і знає Малоросію, як п’ять пальців; у ній він виховувався…” У “Вечорах біля Диканьки” і постав світ поетичних джерел М. Гоголя.

Перед читачем розгорталося чудове, самобутнє життя, сповнене могутніх сил і шалених пристрастей.

У творчому розвитку Гоголя період після створення “Вечорів…” позначений напруженими художніми пошуками. Саме на цей час припадає і палке захоплення Гоголя історією. У статті “Про викладання всесвітньої історії” Гоголь писав: “Предмет її велетенський: вона повинна обійняти разом і в повній картині усе людство… Показати весь цей великий процес, який витримав вільний дух людини кровавою працею, борючись із колиски своєї з невіглаством, природою і велетенськими перешкодами – ось мета загальної історії!”.

Художнім втіленням гоголівського погляду на історію і сучасність став цикл повістей “Миргород”.

Досить уважно прочитати повісті “Миргорода”, щоб зрозуміти: автор не схильний ідеалізувати ні сучасність, ні минуле. Відважні подвиги героїв “Тараса Бульби”, замішані на крові й жорстокості, вже в минулому переродилися у прагнення ситого й спокійного, зовсім негероїчного існування “Старосвітських поміщиків”. Герої сучасності, зображені у повістях “Вій” та “Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з ІваномНикифоровичем”, постали зовсім позбавленими високої духовності.

На питання, чому відбувається це переродження, М. Гоголь мав свою відповідь. Захоплюючись подвигами запорожців у “Тарасі Бульбі”, він не пише їхні портрети лише світлими фарбами. Правда на боці Тараса Бульби, але ця правда – його правда. Погляд же письменника М. Гоголя – це не погляд старого Бульби. Як творець, письменник бачить усіх учасників трагічного епосу, не поділяючи їх на “героїв” і “лиходіїв”.

Як творець, він мріє, щоб люди, усі люди, жили у любові та злагоді – ось найвища мета їхнього існування.

Україна у світовому культурному просторі

Українська художня народна культура мала великий вплив на Гоголя-письменника, але і його власна творчість вплинула на українську літературу, сприяла поширенню інтересу до української культури. Так, тема України набула вираження в операх “Черевички” П. Чайковського, “Майська ніч” і “Ніч перед Різдвом” М. Римського-Корсакова, “Сорочинський ярмарок” М. Мусоргського. Повістями Гоголя навіяні деякі картини І. Рспіна, І. Крамського, В. Маковського.

Український композитор М. Лисенко за мотивами творів Гоголя створив опери “Тарас Бульба”, “Утоплена”, “Різдвяна ніч”. Українські драматурги М. Кропивницький і М. Старицький на основі повістей Гоголя написали п’єси “Вій”, “Тарас Бульба”.

І. Франко перекладав твори М. Гоголя українською мовою. Зокрема йому належить перший переклад “Мертвих душ”.

Перевірте себе

У яких навчальних закладах здобував освіту М. Гоголь?

Яку назву мав перший надрукований твір М. Гоголя? Якою була доля цього твору?

Який із творів Гоголя вперше схвально зустріли критики й читачі? Який матеріал використав Гоголь для цього твору?

Яка з п’єс Гоголя є найвідомішою?

У якому творі Гоголь хотів “…зібрати докупи все погане в Росії і разом посміятися з усього”?

Хто підказав Гоголю сюжет “Мертвих душ”?

Зі скількох томів, за задумом автора, мала складатися поема “Мертві душі”?

Поміркуйте і дайте відповідь

Який вплив справила на Гоголя його мала батьківщина – Полтавщина?

Чому свій великий прозовий твір “Мертві душі” автор назвав поемою? Хто головний герой цього твору?

Чому М. Гоголь був незадоволений другим томом поеми “Мертві душі”?

Висловте власне ставлення до думки М. Гоголя про неможливість прогресу людства без морального вдосконалення особистості. Якими ви бачите шляхи морального вдосконалення людини й суспільства?

Дослідіть самостійно

У “Вечорах на хуторі біля Диканьки” автор сміливо використовує фантастику. Чи є точки дотику між гоголівською і гофманівською фантастикою?

Знайдіть творче рішення

Напишіть есе на тему “Україна Гоголя, моя Україна…”




М. Гоголь і Україна – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”
Обратная связь: Email