Марченко Валерій Веніамінович
Марченко Валерій Веніамінович – український літературознавець, публіцист, перекладач. Онук М. І. Марченка.
Народився 16 вересня 1947 року в Києві. Закінчив 1970 року Київський університет. У 1967 – 1970 рр. стажувався в Азербайджанському університеті (Баку). Працював у редакції газети “Літературна Україна”. Зазнав політичних репресій за так звану антирадянську діяльність: двічі був засуджений, в 1973 і 1984 рр.
Помер 7 жовтня 1984р. у в’язничній лікарні в Ленінграді. Похований у с. Гатному Києво-Святошинського р-ну Київської області.
Автор літературознавчих статей “Обличчям на Схід”, “Давня азербайджанська література в дослідженнях А. Кримського” (обидві – 1971) та ін.
У публіцистичних творах “Лист до діда” (1975), “Відкритий лист до двох німецьких журналістів”, “Відкритий лист до Генерального директора ЮНЕСКО”, “Процес” (усі – 1976) та ін. писав сувору правду про бездуховність у радянському суспільстві 70 – 80-х pp., порушення національних і громадянських прав людини в СРСР.
Переклав з англійської мови ряд творів С. Моема, Т. Джефферсона, Г. Уеллса, П. Уорунга, Е. Л. Мастерса, Л. Х’юза та ін.; з польської – Г. Сенкевича, з азербайджанської – С. С. Ахундова, Дж. Мамедкулізаде, Анара.
Окремі твори В. Марченка перекладені німецькою мовою.
Твір на тему: Марченко Валерій Веніамінович
Марченко Валерій Веніамінович