|  | 

“Маруся Чурай” Ліни Костенко – історичний роман у віршах (ІI варіант)

Все, що буде, було і що є на Землі, І сто тисяч разів уже бачене й чуте, Сірі вузлики ранку – твої солов’ї, Все це тільки одне нерозгадане чудо. Знаю склад біосфери, структури кислот, Все, що є у природі, приймаю як даність. Я, людина двадцятого віку, – і от, Зачудована, бачу лише первозданність!

Історична тематика завжди цікавила Ліну Костенко, тому що її поезії притаманне напруження вселюдських переживань і проблем, виважених поколіннями її предків. “Маруся Чурай” – історичний роман у віршах Його форма дуже традиційна, епічна, немодерна, але поетичне мовлення Ліни Костенко настільки своєрідне і вражаюче точне, що ця навмисна традиційність грає на користь твору. Поема перш за все розкриває національну тематику, проблему поєднання індивідуальної людської душі з цілим поколінням, з Історією, з часом Богдана Хмельницького. Образ Марусі Чурай – незламної своїм духом, чесної, сміливої – якнайкраще відповідає духу тієї буремної доби.

Минуле незнищенне, вважає поетеса: А що, якби знайшлася хоч одна, – В монастирі десь або на горищі? Якби вціліла в тому пожарищі – Неопалима – наче купина? Розповідаючи про історію життя Марусі Чурай, Ліна Костенко показала вірогідність її існування, засвідченого в легендах і переказах, і опосередковано через історичні факти.

Роман у віршах розповідає цю історію і водночас говорить про долю головної героїні твору, відомості про яку нібито втрачені під час пожежі в Полтаві у 1658 році. Навколо цього недоведеного факту поетеса об’єднала велику кількість історичних подій. Події з життя Марусі Чурай тісно пов’язані з історією життя цілого народу, оскільки її пісні виражають глибинний сенс історії: Коли в похід виходила батава, – Її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні. Звитяги наші, муки і руїни Безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, Що клекотів у наших корогвах!

Отже, поетеса підносить роль митця в історії. Маруся Чурай, дівчина з Полтави, стала душею України, оскільки пісенним словом виражала найглибинніші думи свого часу. З іншого боку, вона зі своїм поетичним словом була й совістю людського існування. Виплекана в родині козака, натхненна звитягою та коханням, вона не приймала в житті зради, роздвоєності, мізерності. Тому й не винесла приниження свого кохання: Моя любов чолом сягала неба, А Гриць ходив ногами по землі.

Використовуючи історичний сюжет для розкриття багатьох загальнолюдських проблем усіх часів, Ліна Костенко показує, що люди у будь-який час могли займати в житті різні позиції. Одні вибирали правду, вірність, смерть, а інші завжди шукали теплого місця, легкої справи: І Вишняківські голови на плечах, І Чураївські голови на палях… Батько Марусі і такі, як він, так само, як і сама Маруся, завжди вибирали в житті шлях правди, і тому гинули в славі. Таким бачила дівчина і свого козака, Гриця. Та в житті він виявився дрібнішим і приземленішим, ніж у бою.

Козак виявився не звитяжним, коли довелося вибирати між своєю душею та забезпеченим життям. Ось такі справжні цінності людського життя розкриває Ліна Костенко, пишучи свій історичний роман у віршах, змішуючи легенду з історичною дійсністю. З іншого боку, увагу читача привертають сцени, у яких зображуються справжні історичні події.

Так, у розділі “Полтавський полк виходить на зорі” ми бачимо виступ на війну сміливих і гордих українських козаків, здатних заради Батьківщини віддати своє життя: “Вартуй! Вартуй!” – з Курилівської брами. “Вартуй!

Вартуй!” – від Київських воріт. Уже стоять вози від яворами. Полтавський полк виходить у похід. Дуже яскравий у романі образ Богдана Хмельницького, до якого прискакав Іван Іскра, шукаючи порятунку для Марусі. Хмельницький згадує смерть славного Чурая, чия голова відтятою висіла на палі, про маленьке дівча, що закричало: “Тату!”. І болем сповнилося серце гетьмана: Чи що в Полтаві, там же, у Полтаві, Чурай Марусю у такій неславі, Чурай Марусю у такій ганьбі! – До зашморгу вестимуть у юрбі.

І не здригнеться наш пісенний край… І море гнівом не хлюпне на сушу… І попелом розвіяний Чурай Безсмертним болем дивиться у душу…

Гетьман зображений у творі людяним та справедливим, образ Хмельницького – узагальнений образ ідеального народного ватажка, правителя, гетьмана. Та й загалом історичний роман у віршах “Маруся Чурай” – втілення ідеального бачення історії народу, збереження його духовності.




“Маруся Чурай” Ліни Костенко – історичний роман у віршах (ІI варіант)