Мцирі – романтичний герой (за поемою М. Лєрмонтова)

Герої юнацьких романтичних творів Лєрмонтова – це вільні і горді люди, з палким серцем, які гинуть за волю, за вірність самим собі. У Лєрмонтова непросто складалися стосунки з товаришами. Він не терпів неправди, лицемірства, не приховував своїх поглядів. Удень загибелі Пушкіна він уперше заявив про себе байдужому, жорстокому, лицемірному суспільству віршем “На смерть поета”. Ще в юності поет задумує розповісти про молодого ченця, що нудився в задушливій монастирській келії. Історія дитини-бранця – реальний факт.

Однажды русский генерал Из гор к Тифлису проезжал; Ребенка пленного он вез. Тот занемог, не перенес Трудов далекого пути… Хлопчик був полохливий, слабкий, але могутній дух батьків зробив його витривалим, терплячим. Вільний горець був узятий у полон царським генералом і заточений у християнський монастир.

Його прагнення до волі і туга за батьківщиною, жагуче бажання вирватися з в’язниці, якою став для нього монастир, стають узагальненим, символічним вираженням протесту проти всякого гніту і придушення особистості. Ченці зцілили хлопчика, але він був самотній, тримався осторонь. Згодом юнак звик, став розуміти чужу мову. Мцирі живе, підкоряючись природному потягу. Ці почуття змушують його втекти з монастиря, ворожого “закону серця”, і зануритися в природну стихію.

Підйом, запал охопили Мцирі в його мрії про втечу – це заперечення монастиря-в’язниці, але не ченців. Адже вони не вороги для нього, а захисники. Він не воює з ними. Просто хлопчик не розуміє їхнього життя.

Три дні волі, довгоочікуваної, бажаної… Настає ранок першого вільного дня. Юнака все приводить у захват.

Він захоплений красою навколишньої природи. Мцирі відкриває для себе світ. Його ніщо не лякає. Він щасливий. Знесилений від важкого і довгого нічного бігу і вражень дня волі, він засинає.

Ніч – символ безвихідності, пітьми, смерті. Ліс наповнений шумів, природа не прийняла юнака. Бурхлива стихія піднімається проти нього, юнак збивається зі шляху: голод, спрага, втома забирають життєві сили. “Я був для них чужий”, – каже юнак. Сутичка з барсом для Мцирі – зустріч із природою.

Він вступає в боротьбу без зброї, як первісна людина. Звір переможений, людина виявилася сильнішою. Поранений, змучений, голодний юнак виходить з лісу. Звучать знайомі дзвони. Він розуміє, що повернувся до монастиря.

Мцирі вмирає. Смерть фізична від ран, отриманих у сутичці з барсом, смерть духовна – повернення до монастиря. Руйнуються романтичні ідеали. Помираючи, юнак нікого не проклинає. Передсмертне прохання Мцирі – бути похованим ближче до природи. “Мцирі” – вище досягнення романтичної поезії Лєрмонтова.

Герой Лєрмонтова приваблює нас своїми поглядами на життя, прагненням вирватися на волю з монастиря-в’язниці, довести своє право на гідне життя, любов’ю до життя вільного і щасливого.