|  | 

Мені однаково, чи буду – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу. Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом’яне батько з сином. Не скаже синові: “Молись.

Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені. Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

Коментар Більшу частину свого життя Т. Шевченко прожив у неволі, звик страждати. Але ніколи не мирився з думкою про те, що його рідний Край, Україна, знаходиться у рабстві. Усім серцем він прагнув допомогти – і картаючи панів та царя гнівним сатиричним словом, І звертаючись до серця й розуму освіченої, заможної частини суспільства, і нагадуючи народові про його славне козацьке минуле.

Вірш Мені однаково…” виражає найглибші патріотичні почуття поета, Ютового до самозречення заради щастя свого рідного народу, заради волі України.




Мені однаково, чи буду – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено
Обратная связь: Email