Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”
Мені важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”. Щоб справедливо оцінити її вчинок, я спробувала сама стати на її місце і відчути все те. що відчувала ця голодна дівчинка. Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали “на гарячому”. Але я не можу назвати її “злодійкою” і вимагати, як “…один великий школяр, не дуже розумний і не дуже жалісливий”: “Бач, що вигадала, – красти! її треба прогнати з школи!” Переживання маленької героїні, яка “часто сидить на сухому хлібові”, дуже болючі й щирі.
Це свідчить про те, що вона – чесна і добра дитина, але мучиться від голоду, переживає і все ж чинить зло. Олександра ж не винна, що у своїй сім’ї з батьком-п’яницею їй доводиться не жити, а тільки існувати! Я уявляю, як заздрила дівчинка подрузі Прісці, що завжди приносила з дому пиріжки, перепічки, коржі! Я ладна виправдати Олександру і не називати її вчинок крадіжкою, але вона сама мені підказує, що я помиляюсь. “Вона мовчала і сиділа непорушно як кам’яна”, “…голосне гірке ридання розітнулось у школі”, “…вона нічого не хотіла їсти і все плакала”, – так передає Б. Грінченко стан душі “крадійки”.
Значить, вона розуміє, що скоїла Гріх? Слідом за нею я погоджуюсь, крадіжка є крадіжкою, справжнім злочином, одним із найтяжчих біблійних гріхів. Узяти без дозволу, потайки чуже – це значить украсти.
Грінченко закінчує своє оповідання реченням: “Цього року вона… вийде з школи чесною людиною”. І постає питання: “Чи може бути злодій чесним” Ні, я не виправдовую ганебного вчинку Олександри, яка мені дуже сподобалася, але розумію: це – її важка біда. І підштовхнули дівчинку до цієї біди нелюдські умови життя і дитяче безсилля перед ними.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”
Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка “Украла”